Гарне зимове свято для гадань на майбутній шлюб. Тут усяке можна прочитати: і тобі розмови підслуховують, і тобі чобота кидають, і тобі перстеника виймають під замовляння; але ж здебільшого ці звичаї в Україні перемістилися на Хрещення. Колись за часів полум’яного народознавства (сама віддала данину) і діти мої на Андрія (тобто під Миколая) в школі грали в “калиту” і пана Калитинського – це такі парубоцькі ігри, де вкусити треба з ходу за підвішеного коржика. Страшнувата забавка, як придивитися і співставити, що в Північній Європі схожим робом рубали на ходу голову півневі.
Але ж сказано: втрачається символічне значення обряду – і він переходить до дітей. Цікаво, чи розповсюджується це на дитячу літературу; думаю, так, але ще не знаю як.
Утім.
Первозванним апостол Андрій зветься тому, що Христос першим призвав саме його, простого рибалку, в якості учня. Другим за ним став його брат апостол Петро (Симон), а тоді вже інші. Церковна практика приписує апостолові Андрію багато чудес зцілення, воскресіння з мертвих, навернення у християнську віру. Є ще перекази, ніби після смерті Христа апостоли розійшлися проповідувати – і Андрій прийшов саме сюди: на Русь, на Київ. Начебто саме на цьому місці і церква Андріївська нині стоїть, де апостол сказав “тут буде град”.
фото з Інету, не моє
Хто’на. Андрій розіп’ятий був, як і Спаситель. Тільки на косому хресті; такий хрест і досі зветься “андріївським”. Є й Послання, і навіть Євангеліє від Андрія, але вони неканонізовані.
Це те, що знаю. Також знаю, що Ἀνδρέας грецькою – “мужній”, то ж найкращі вітання, респект і уважуха моїм шановним Андріям:
Андрію, братові – здоров’я і сил, бо стільки ще треба всього встигнути, що ну аж ніяк не можна хворіти.
Андрусеві, шовгурові, братові чоловіка, кращому лікареві з тих, кого знаю, – везіння і ще раз везіння.
Андрієві Бабаку, моєму колезі, однодумцеві, суперпрофесіоналові – та чого ж, суперпрофесіоналізму й надалі.
Андрейкові Миронюку, наймолодшому – кар’єри і цікавих життєвих пригод, ая.
Андрієві Домановському, інтернет-персоні року – творчої наснаги у творінні такого розкішного сайта, як Василевс. Українська візантиністика
Андрієві Ковалю, найкращому арт-директорові з тих, з ким доводилося лівачити, – потужного валу добрих замовників і врозумливих колег.
Будьте мені здорові, хлопці!
Mama Che 
Спасибо, Лена! За поддержку, за заботу, и просто за твое доброе сердце! 🙂
Олено, щиро дякую! Дуже приємно отримати привітання саме від Вас, та ще й, до того ж, бути названим “інтернет-персоною року” 🙂
ато
зрештою, маю право на свої власні рейтинги. але:
за Вашим сайтом я слідкую уже з півроку і бачу, як Ви умієте розвиватися, як умієте підтримувати інтерес до ресурсу, і сама цьому вчуся, і маю з півдесятка людей, яким на їхнє вже прохання розсилаю найцікавіші, на мій погляд, матеріали з Василевсу.
“Довге дихання”, пане Андрію, ооо, то рідкісний хист і неабиякий труд і витривалість.
а ще як Вам отаке: з шести переможців блог-фесту BUBA2011 2 (два) блоги були ті, які свого часу знайшла я, сама, без жодної підказки, просто в Інтернетрях, ну якщо вже бути точною, то на Вордпресі. Це Ваш блог і Блог Олі Супрун “Життя одного села”.
Ну хіба це не інтуіція і не нюх на якісний матеріал?
а ще найближчим часом, Бог дасть, матиму проект, що буде ймовірно цікавий Вам. Інтригую, ая, розкажу дещо пізніше.