На денці року: Туве Янсон “Країна Мумі-тролів. Наприкінці листопада”

11 Dec

Снусмумрик чи то пак Нюхмумрик

Маленький Гоша збирається на тиждень на Русанівку. З собою бере “Мумі-тролів”, однотомника російською мовою.
Лєна, а тобі я лишаю українською. Ти читатимеш українською, Лєна. Перед цим ми гралися з ним у Снусмумрика – просто вдягли старі зелені капелюхи і обоє були Снусмумриками.

Та втім. Я нарешті купила всі три томи, видані львівським “Видавництвом старого Лева” в перекладі Наталі Іваничук. І читаю “Наприкінці листопада”. Я завжди читаю його, а також “Чарівну зиму” і “Тато і море”, в цей час. Гарні по-хорошому депресивні штуки, саме такі, які й потрібні на денці року. Бо можна включити яскраве світло, повісити оранжеві кульки і ввімкнути веселу музику. А можна скоритися сезонній печалі, полюбити її і мудро з нею перебути цей час – і це так природно.
Казки і не повинні бути веселими – це я знаю точно. Зимові казки повинні прилягати до душі м’яко і щільно, розповідати про потаємне і душевне, давати раду тому, чого не можна зрозуміти і виповісти при яскравому сонці чи електричному світлі.

Самі Мумі-тролі у цій повісті не з’являються. Вони відпливли у передзимню подорож, відпливли, щоб повернутися і залягти в зимову сплячку. А в цей час на тепло полишеного ними вогнища стягнулося кілька різних, дуже недосконалих і по-своєму оригінальних істот. Закамарки нашої душі, як і закапелки дому Мумі-тролів, населяють непривітні й незручні колючі постаті – Нюхмумрик, Чепуруля, мудрик Лавка (у російському Снусмумрик, Філіфьонка, хомса Тофт). Тут же Гемуль/Хемуль, який усім хоче бути корисним, натомість тільки набридає. Тут само й недобра Мюмля, і капризний старигань Дядько-панько. І не ждіть: в очікуванні Мумі-тролів ніхто з них не перевиховався у товаристві, як варто було сподіватися від дидактичних казок. А у Туве Янсон недидактичні казки. І в цьму їхня найбільша принада. А ти спробуй полюбити живу істоту такою, як вона є: з її вадами, недоліками, бурчанням, люлькою й папільйотками. Складно? Але ж між бурчанням і папільйотками десь залягають іще кулінарний талант, музичне обдарування, вміння ловити рибу, чудове волосся, працелюбність – у кожного своє, спробуй тільки видобудь.
Як усяка добра дитяча література, вона насправді зовсім не дитяча – на відміну від рожевих нудотних шмарклів, що заполонили нині дитячі полички. Це сімейна література. І душевна література – для тих куточків нашої душі, де кожен лишається назавжди дитиною…
І просто – Література з великої літери. Раджу всім, хто чомусь досі не читав зі своїми батьками чи своїми дітками.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: