Кость Москалець. В очікуванні снігу

15 Dec

Гарний есей Костянтина Москальця у його блозі

В очікуванні снігу

Миколі Рябчуку

Ми всі перебуваємо в очікуванні снігу, затято тримаючи очима нерухомість грудневого краєвиду.
В оцьому триманні — одна з найбільш характерних рис нашого людування, нашого способу виконувати буття.
Перебування в очікуванні і триманні, хисткий трон, з якого ми правуємо незримо окресленим простором краю між сущим та істотним.

Коли приходять сніги — а вони таки приходять, рано чи пізно, — вони застають нашу бездержавну владу украй роззосередженою; вони застають владу, яка тримає нас у полоні тримання і виконання.
Сніги збирають нас.
Сніги — це Логос, який відбирає у нас німу владу, повертаючи натомість голос.
Але і тримання, і виконання, і людування так само дар снігів; відсутніх снігів.
І тому, відібравши у нас владу тримання та виконання, визволивши від очікування, очистивши від людування, сніги збирають нас у волі, у непричетності й осібності, повертаючи всетишу без-дарності, забираючи у непридатність.
Але ми все одно повертаємося, рано чи пізно, потрапляючи до нерухомої пастки очікування, потрапляючи до тримання, перебуванням виконуючи буття. Ми є.

Ну ясно, що я зробила переклад. трохи постмодерно відсторонений. адже я не люблю снігу. та менше з тим. ось.

В ожидании снега
Почти Константин Москалец
Почти Сэмюэлю Беккету

Что мы здесь делаем?
Мы пребываем в ожидании снега, отчаянно цепляясь глазами за недвижность декабрьского пейзажа.
В этом цепляньи — одна из наихарактернейших черт нашего вочеловечивания, нашего способа исполнить бытие.
Пребывание в ожидании и удержании, шаткий трон, с которого мы держим путь по краю незримо очерченного пространства между сущим и существенным.
Когда приходят снега — а они все же приходят рано или поздно, — они застают нашу внегосударственную власть вконец рассредоточенной; они застают власть, держащую нас в плену удержания и исполнения.
Снега собирают нас.
Снега — это Логос, отбирающий у нас немую власть, взамен возвращая голос.
Но и удержание, и исполнение, и вочеловечивание — есть дар снегов; снегов, которых нет.
И поэтому, отобрав у нас власть удержания и исполнения, вызволив из ожидания, очистив от вочеловечивания, снега собирают нас в освобожденности, в непричастности и обособленности, возвращая вселенскую тишину не-дарованности, втягивая в непригодность.
Но мы все равно вернемся, дайте срок — опять ловясь в западню недвижного ожидания, попадая в удержание, пребыванием исполняя бытие.
Мы есть. Мы идем. Не трогаясь с места.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: