Вибори

20 Бер

Нє, я не про тих.

 

У неділю Кіра збудила мене рано. Лена, вставай, а то опоздаем. Хутенько взяли листочки-запрошення на чергове de-facto зовітє-міня-просто-іллічьом і побігли. Участок був у гуртожитку по Юрківській, звичайному собі похмурому будинку без балконів і холодильників, із викинутими назовні авоськами з роздобутим у чергах шматочком голяшки з довіском, кубиком бутербродного масла, баночкою майонезу “Провансаль” і такими іншими делікатесами. На першому ж поверсі повісили червоні транспаранти, що зара називаються тролами: Все на выборы! Да здравствует! Хтось когось вітав, і людей о 6:40 було вже чималенько.

Ми поставили у бюлетнях галочки, кудись шось повкидали. У якоїсь бабусі запитали “ви за кого голосуєте?”, вона гордо відповіла “за себе”, а я, погано втаємничена у виборчі манівці, подумала, шо це вона хоче скласти конкуренцію генеральному секретареві і прєдсідатілю президії верховного совєта і маршалові совєцкого союза і сім разів орденоносцю заразом. Аж ні,  можна було ставити птічку за себе, а можна приносити бамажки хоч за всю Юрківську, і чимшвидше, бо десь уже з дванадцятої по хатах починали ходити молодики з урнами і просити кинути ото отуди, бо вже треба додому. Юрківські в’яло відгризалися: квартири давайте, крис потравіть, дорогу зробіть, парадне відремонтуйте – ветхий Поділ заздрісно поглядав, як стрімко зводилася Оболонь, а за нею маячили вже Троєщина з Харківським, щоправда, в якості страшилки “от запрут тібя на масів, будіш знать”, – та врешті-решт піддавалися на вмовляння, бо причому тут люди, люди роблять своє діло, їх дома дітки ждуть.

 

ПС. Идет Брежнев, видит – стоит грузин и продает арбуз. Дарагой Леонид Ильич, вибирайте арбуз! – Шо ж тут выбирать, када он один? – Э-э-э, ви у нас тоже один, но ми же вас вибираем!
ППС. Зранку при виборчій дільниці бутерброди з червоною ікрою продавалися по 78 копійок. В інші дні у буфеті оперного – по 3.23. Дєвочка з шахтарського міста один раз їла бутерброди у своєї викладачки, вони були трохи присохлі, липли до зубів, і я щиро вважала, шо так і нада.

Бутербродів вистачало не всім. Тіки тим, хто прийшов раненько.

і зовсім ПППС. нині в гуртожитку на першому поверсі модне ательє і генделик, а вище кількадесят горопах, що не втовпилися у велике розселення ліміти по оболонських малосімейках, а в село не повернулися і так і залишилися в коридорах – бавити вже онуків.

осьо воно. страшне як і тоді. радує хіба шо синє-синє першовесняне небо.

gurt

 

 

 

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: