Прага

21 Сер

Сьогодні якраз серед іншого прочитала пост Гриші Жигалова: Київ живіший за інші міста, зокрема Брюссель, Гаагу та Прагу. У фейсбучнім срачі, як годиться, досить сірника кинути, а тут ціла чеська столиця. І лишилося б воно у товщі щоденних розмов, якби сьогодні не той самий день, коли майже півстоліття тому до красуні-Праги зайшли радянські танки.

 

Мені дуже соромно, бо ні тоді, у 1968, ні значно пізніше, аж до перебудовного “Огонька”, я ніц не знала ані про Празьку весну, ані про тих сімох сміливців, що на Червоній площі вийшли проти вторгнення. Юрчик розповідав, що під їхньою школою в Ужгороді стояли танки й бтр, і одна здоровега так майстерно розверталася, що дулом вибила вікно у приватнім будинку, і довелося військовим терміново вставляти шибку й купувати новий телевізор замість розтовченого.

 

Але так щоб не знати взагалі нічого, не чути й не відати… А запросто. Моє руде Криворіжжя жило собі без чеських проблем. Рано вставало, штурмувало переповнені тролейбуси, гавкалося в чергах за яловичими кістками. І про Чехію, а точніше, Чехословаччину знало тільки: хокей, басаножкі цебовські, оті тапочки на фізру, що чомусь звалися чешками, квартири “чешской планіровкі” як шось захмарно комфортне. Ще богемське скло, чеський хрусталь – ознаки багатого життя за запилюженим сервантовим склом.

 

Це я до чого. Знаніє – сіла. Незнання ж – велика сила. Просто таки сила-силенна народу й зараз не переймається питаннями: чому по Другій світовій Варшава і Київ потовчені, а Прага ціла… чому неспівставні наслідки придушення мадярського повстання 1956 і Празької весни 1968… Чому взагалі одні народи приймають рішення опиратися, другі здаються без бою, а треті ще й своїх добивають, відходячи…

А варто було б перейнятися. Для Праги я особисто виділила шість годин життя. Красиве місто. Але  таки так – холодне. Чуже. Дороге. Пишне й музейно-застигле. Енциклопедія архітектурних стилів. Театр, що бачив Моцарта, Малера й Паганіні. Площі, якими ходили Йоган Кеплер  і Франц Кафка. Будинки, в яких селилися Августин Волошин та Олександр Олесь, та й нині українців тут чимало, хоча особисто мені била у вуха руска рєчь, чи то вони просто голосніше говорять.

 

кілька фото вам, абсолютно безсистемних, но так і треба, очевидно. Бо Прага неосяжна. Якщо я й повернуся сюди коли-небудь, то за конкретним шматочком землі чи відтинком часу. Оперу послухати, наприклад.

 

IMG_0124

Єрусалимська синагога, поч. ХХ ст. сецесія, мавританський стиль

IMG_0151

 

Карлів міст

 

IMG_0156

споруда підрадянських часів. це щоб життя медом не здавалося

IMG_0157

воно ж ближче. а то все готика та сецесія.

 

IMG_0155.JPG

Набережна. В кінці знаменитий Танцюючий будинок. Еклектика як вона є.

 

кілька детальок:

 

IMG_0145

IMG_0146.JPG

 

IMG_0147.JPG

IMG_0142

 

по такі детальки я сюди і приїду. втім, казала вже.

 

 

 

 

 

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: