So it goes

17 Лют

Вже ж мені ці гуманісти-пацифісти-фантасти. Зараз багато говорять про те, чи варто в час війни читати, писати й видавати книжки про війну. Зізнаюся, мені дивним здалося свого часу рішення укомплектувати фронтові бібліотечки “Аеропортом” Лойка. Особисто я коли й рекомендувала би щось читати ТАМ, то найостаннішими були би книжки про ТЕ. В тилу – інша справа.”Бойня номер п’ять” Курта Воннегута вийшла в Америці 1969 року, коли там саме набирали обертів антив’єтнамські протести гіпі, і войовничо-пацифістично налаштовані діточки-квіточки об’явили письменника своїм прапором і пророком.

Хоча насправді книжка не антивоєнна. Книжки взагалі не в змозі спинити війну, коли та вже трива. Але війна починається в голові. В голові ж продовжується, коли кінчається вже, і далі формує цілий пласт персонажів із виразними ознаками ПТСР – з усіма флешбеками, віддаленими наслідками і нездатністю розокремити реальне з уявним.

Взагалі-то роман Воннегута про другу світову і бомбардування Дрездена союзними військами, приголомшливе, раптове, несподіване, безжальне і таке що має один лиш сенс: показати большевикам, коли вони зайдуть у місто, на що здатні королівські ВПС (утім, є ще версія  джаст-бізнес, тобто винищення під корінь дрезденської рояльної фірми Бехштейн на користь тріумфального розповсюдження світом американських стейнвеїв…)

трошки відволічімося від сюжету, тут кілька відомих фото з Bundesarchiv.

bundesarchiv_bild_183-z0309-310_zerstortes_dresden

загальний вигляд

Dresden, zerstörte Semperoper

Дрезденська Опера

800px-dresden_altmarkt_1900

листівка 1881 року.

До дрезденської трагедії історики поверталися багато разів, зрештою довели, що за одну ніч тоді загинуло не 135, а “лише” 25-30 тисяч мирних жителів. Власне це і є найстрашніший наслідок войни – коли індивідуальна трагедія переростає у статистику, до цього неможливо звикнути… не пам’ятаю, чи розповідала, що в одній із дискусій один звідтам з-за поребрику меланхолійно докинув, мовляв, у ГУЛАЗІ з 70 000 замордованих зеків ВСЬОГО тільки 35 тищщ були політичні, решта – кримінал, і оце “всього” не обурило, а просто висадило, бо мені досить було одного мого прадіда Миколи Григоровича.

а взагалі коли за трагедією услід суне ще більша, то череда вбивств, каліцтв, поламаних доль, спресоване минуле, теперішнє й майбутнє постає вже, як у комп’ютерному шутері чи заправському фантастичному фільмі so it goes – “такоє“, або “бува“, як то кажуть, горя вже стільки, що людина нездатна то сприймати і лиш застигає, як комаха в бурштині. Коли тральфамадорець бачить трупа, він вважає, що даної миті небіжчик у поганій формі, але що останній виглядає пречудово в багатьох інших моментах. Отож і я, коли тепер чую, що хтось помер, тільки знизую плечима й кажу те, що кажуть тральфамадорці про небіжчиків: «Бува й таке».

і ніхто не розмовляв. Ніхто не знав ніякої цікавої воєнної пригоди.

Люди не повинні оглядатись назад. Я принаймні більше не збираюсь цього робити.

Тепер я скінчив свою книжку про війну. Наступна буде про смішне.

А ця книжка невдала, їй судилося бути невдалою, бо написав її соляний стовп. 

і ще таке. мовою оригіналу краще вигляда, хоча й переклад непоганий:

You know what I say to people when I hear they’re writing anti-war books? <…> I say, “Why don’t you write an anti-glacier book instead?

долучаю у doc-форматі boinia_nomer_piat. там є ще багато про що говорити. Іншим часом.

Advertisements

Одна відповідь to “So it goes”

  1. Василько Лютий 18, 2017 at 9:49 am #

    Другий рік на полиці… Все не наважуюся, бо буду потім купу часу дивитися фільми і шукати причину такого злочину без кари…

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: