Сервіз “Мадонна”. В баню.

4 Січ

– Лена! Пошли детка в баню! Там шампуня на донышке осталось, нам хватит. По дороге березку оборвем и мочалку купим!

На Подолі це було святе. Казала не раз уже про відсутність гарячої води як в анфіладах, так і в “водницьких” комуналках. Причому ванни стояли – а гарячої води ні, не було, через дерев’яні перегородки і очеретяне утеплювання стін (сама бачила) пожежники не дозволяли колонок. Один раз користувалася девайсом, спаяним умільцями: у “босяцькому домі” на Ярославській над старим Житнім ринком була спільна кухня і на ній газова плита на три конфорки, а четверта – постійно зайнята великою каструлею, від якої до крана тягнулися дві трубочки. Так мили посуд. Взимку треба було випустити всю воду, бо порве ті трубочки.

Отже, мити посуд – у каструльці, заразом помити каструльку. Мити волосся – Лена иди детка слей мне на голову. Прати – з самого ранку замочити білизну у ванні і потім носитися з чайниками окропу і терти простирадла на “тарі”, тобто стиральній дошці. Купати дитя – знову ж таки зранку закип’ятити два відра і діждатися, доки охолонуть до нормальної температури.

Але ж не митися. Митися – в баню. Гарна була на Героїв Трипілля (Спаська), старенька і дешевенька – на Андріївській (Бугаївські, при мені закрилися вони), ну, і трамваєм можна було дістатися до Дмитрієвських бань, ті теж дешеві були й демократичні. Там зараз АЗС.

Парне відділення – це не сауна, ні. Особисто мені мокрий гарячий пар приємніший, но то особисте. Важливо, що в парну жінки не дуже заходили, вірніше, заходили ті, хто вмів паритися віником – молодші. У 80-х роках нікуди ще не поділася манера взяти шаєчку з номером, набрати в неї гарячої води, облити лаву, всістися – і, вмочуючи у шайку мочалку чи власні труси (постірушка знову ж таки), меланхолійно розвозити мильну воду по тілу.

Сауни були. На чотирьох. Щоправда, по блату чи просто за умови давання невеликого хабаря касирші частенько використовувалися як бордельчик 2 х 2, ну таке, казали, в багатьох прибуткових будинках Подолу “кавалєрки” правили за “нумєра” і цілі будиночки, бувало, під червоними ліхтариками стояли. Життя, воно таке. До дідька бентежне, каже Адам.

%d0%b1%d0%b0%d0%bd%d1%8f-%d0%bd%d0%b0-%d1%81%d0%bf%d0%b0%d1%81%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%b9

оце лазні на Спаській, у чотириповерховому, зара його гарненько виквацяли  зробили офіс))) вото В. Галайби, я багато беру з його альбому Василь Галайба. Фотоспомин. Київ, якого немає, ось, кому цікаво 

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

ггг вот

Бані Каплера нє, не застала, адреса Ярославська 17/22 (?), уточню ще, тільки фото вміщу і розповім, що знаю. Син Каплера, кінорежисер, був першим коханням Аллилуєвої Свєти, тієї самої. За ето Сталін запроторив його до таборів.

%d0%b1%d0%b0%d0%bd%d0%b8-%d0%ba%d0%b0%d0%bf%d0%bb%d0%b5%d1%80%d0%b0-%d1%83%d0%b3%d0%be%d0%bb-%d1%8f%d1%80%d0%be%d1%81%d0%bb-%d0%b8-%d0%ba%d0%be%d0%bd%d1%81%d1%82

бані Каплера, вони ж “Московські”, стара листівка

Потім Каплер був ведучим “Кінопанорами”, а Свєта виїхала.

Ще трохи про ето. Ходжу по передбаннику, коли це глип! – між дверима і стіною дядько стоїть. І дивиться в щілинку. Не старий, і не поганий, просто собі дядько. Шо кажу ти тут стоїш дивишся? – А тобі жалко?

І пішов.

Нє, мені не жалко. Коли багато голих тьоток – то їм нікого не жалко і не страшно. Підглядали в банях частенько. І в парках по кущах шарилися ці самі. Ексгібіціоністи. Цікаво, куди поділися?

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: