Сервіз “Мадонна”. Анфілади Юрківської

1 Гру

У малоповерхових будинках на Юрківській квартири були двокімнатні. Гарно називалося: квартири анфіладного типу.

Анфіладного… У бароковому палаці – красивий просторовий експеримент, дзеркала, подвійні відображення, легкість, свіже повітря. У старому ж будинку – життя на протязі, спільний коридор – часто і спільна кухня, сушильня білизни і (влітку) їдальня. Пощастило – відгороджується куточок, то буде власний коридорчик і на проході кухенька, але ж власна, і порівняно зі спільною то вже велике щастя.

І далі проход через темну кімнату у світлу. Зі зрозумілих причин у темній кімнаті стоїть ліжко, тож коли вперше приходиш у гості, до вітальні йдеш через спальню. До цього швидко звикаєш, бо так в усіх, більше того, у спальню нема дверей, бо інакше там буде зовсім нічим дихати.

 

Після війни, коли вцілілі євреї поверталися з усіх усюд, злазилися зі щілин, там жили по кілька сімей. Веранда розділялася фанерними переборками, отримана кімната, третя до анфілади, ділилася вздовж, виходив коридор-кухня, а у боковій, що вікном виходила на залишки веранди – одна сім’я. В прохідній темній – Мотя-Дора-Рая-Рита… старший син із дружиною і маленькими дочками, які сцялися всі троє, а зранку з’ясовували, хто саме обісцяв спільне ліжко; нарешті в більшій світлій – баба Соня і менший син з дружиною й немовлям.

І під завісу: задля гешефту баба Соня здавала ліжко, “койку”, дівчині-студентці. Отут уже завіса. Баба робила шо вважала за потрібне, бо тут була старша: самотужки виростила п’ятьох дітей, коли вмер чоловік, у 20-ті роки успішно розпоряджалася сімейним бізнесом – фабричкою олівців, далі у тридцяті обідніли аж до безгрошів’я повного, сини-підлітки купували дрова оптом і з возу торгували уроздріб, і хазяйки розходилися по квартирах з полінцем в авосьці. Відправила на війну чотирьох синів, діждалася двох, пережила Бабин Яр, вилізши з-під тіл сама і залишивши там доньку. Тому до баби Соні відносилися з повагою й поблажливо; баба могла протяжно й мелодійно пердіти, лежачи і дивлячись у стелю, в той час як за столом у півтора метрах вгощалися друзі сина. Могла вночі витягти з-під ліжка яблуко і почати голосно хрумтіти. На те сини меланхолійно знизували плечима: шо ти хочеш, стара людина…

Де туалет, питаєте? Надворі ж. Оскільки четвертий поверх, взимку ходили у відро і потім виставляли його на веранду. Ранком замерзало, щоб вилити, треба було розігріти на плиті.

Як то все відбувалося на протязі анфілад? Хороший вопрос.

34%d0%b1

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: