Бобринський

18 Nov

До питання “а хто це буде робити?” або “а хто знає?” Кіра ніколи не додавала Пушкіна. На це у неї був інший персонаж:

– Миша! Двери кто закрывать будет? Бобрынский?

Цей Бобринський, так само як міфологічний Іван Іванович чи той таки Пушкін, знав усе і все вмів робити. В 80 роки минулого століття, то вже не була жива пам’ять, а була пам’ять вторинна: коли напис ще прочитується, але шо він означає – хто’на…

Але то теж пам’ять.

Граф Олексій Олексійович Бобринський був видатною людиною того часу. Онук Катерини ІІ та Григорія Орлова, син Олексія, Альоші, якому царствена маман пожалувала прізвище Бобринський нібито через боброве хутро, яким вкутано було позашлюбне дитя. Пам’ятник Бобринському стояв у Києві більше ніж півстоліття, написано на ньому було про корисну діяльність. Граф одягнений був у тогу, символ мудрості, зверху накинуто шинель, ознаку працелюбства. Ногою спирався на залізничну рейку і дивився у бік вокзалу. 1926 року більшовики Бобринського відтарабанили на Арсенал для переплавлення. А 1954, в акурат до 300-ліття приєднання на порожньому місці колись Бібіковського, а тепер бульвару Тараса Шевченка постав Щорс, до речі, теж позираючи на вокзал.

Я давно вже зрозуміла, що небувалий розквіт Києва в останній чверті ХІХ ст. стався через відкриття залізниці, власне, цим пояснюється органічність “замкової” архітектури привокзального району, на щастя, досить добре збереженого і “під стать” тодішній будові вокзалу.

1860-%d0%b3%d0%be%d0%b4-%d0%b2%d0%be%d0%ba%d0%b7%d0%b0%d0%bb-%d0%b2-%d0%ba%d0%b8%d0%b5%d0%b2%d0%b5-%d0%bf%d1%80%d0%b8%d0%b1%d1%8b%d1%82%d0%b8%d0%b5-%d0%bf%d0%be%d0%b5%d0%b7%d0%b4%d0%b0-%d0%b1%d0%b5

відоме старе фото 1860-х років. Прибуття потяга.

У залізничному районі Бобринський, таким чином, – справді ключова фігура, бо був одним з засновників Російської залізниці. Крім того, він видатний цукрозаводчик, селекціонер, учений, дослідник…

Зараз у Києві пожвавішали голоси, що пропонують замість коняки поставити Бобринського взад. Не думаю, що до того дійде, хоча на госпдворі Арсеналу понишпорити годилося б, а раптом він там стоїть, зрештою, стояв же ленін біля привокзального фуршету років двадцять…

Думаю, таки не встановлять. Зате в усній пам’яті він залишається. Ось я зараз написала і згадала Кіру та її Бобринського. Власне, то і є незабутість, і незабутність теж.

 

bobrynskiy_monument_01

Ось як воно виглядало. Фото не моє, ясен пень)). Час встановлення – 1872, за рік до зведення будинку Фромета (видний на задньому тлі). Скульптор Іван Шредер. Коли хто був у Петозаводську і бачив пам’ятник Петру І, то теж Шредерового авторства.

 

 

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: