Кишинеу музичний

10 Nov

Найвищих похвал достойний Оперний театр. Нам пощастило: саме давали “Чіо-чіо-сан”, і ми, дякуючи Лєнуці (чарівній Олені Сергіївні Мироненко), незважаючи на холоднющу зливу пішки, бо бульвардуль стояв у суцільній пробці, мчали на побачення з нею під козирком Опери, бо коли б не вона, фігушкі нас вдалося б витягти в таку погоду навіть в найопернішу з опер.

Голоси в цій частині Європи пречудові: багаті, барвисті й соковиті. Те саме потім чула в Румунії, ну просто-таки майже Італія. Театр холодний і завеликий, як на таке місто (нова будівля), але решта над усякі похвали.

Перед самим спектаклем захекані і мокрі ми зупинилися перед доброю Лєнуцею, яка принесла нам плециндок із капусточкою, бринзою й гарбузом із найкращої в Кишинеу плециндарні (чи як там). Плецинди були ще гарячі, шалено пахли, і я всю дорогу тримала кульочок з ними в руках під кріслом, маючи одразу багато насолод і серед них передчуття того, як їстиму це вдома.

Олена Сергіївна, власне, й показала нам чепурненький Кишинів (сіро-мокрого я сама здобувала попереднього дня) – Пушкіна,  Стефана, Котовського, який, між іншим, гайдук був іще той, а потім уже вислужився і збусурменився, з нею ми багато говорили про спільних знайомих і про музику. Загалом враження лишилося добре й незагальне. Незважаючи на узагальненість підрадянського тла.

 

img_0019

Григорій Іванович. Щось середнє між Стефаном чел Маре і луганським Ворошиловим. І не скажеш, що звичайненький собі бессарабський розбійник.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: