Купання в річці Геракліта. Ефес.

19 Oct

Найрозкішніша сторінка турецької осені, хоч та поїздка вся була султанська. Довідник повідомляє, що Ефес, місто на річці Малий Меандр, було побудоване не пізніше XV століття до н.е.

Два з половиною тисячоліття. Саме такий відтинок часу спресований у цьому місці. Писати “руїни” рука не служить, надто все тут упорядковане, частково знесене з інших таких самих руїн і пристосоване до щоденних юрмищ туристів.

Місцевий культ богині-матері в Ефесі був ототожнений з Артемідою. Саме їй присвячено знаменитий храм, що його підпалив самі знаєте хто. Велика частина будівлі вивезена була до Стамбула (бачили, бачили там турецькі трофеї з античних міст), а ще більша – археологами Великої Британії для дослідів, колекцій і тамішніх музеїв. Зараз камінців виносити не можна жодних – але це, здається мені, заборона марна, бо варто визнати: узагальнений образ міста і genius loci впіймано вірно, а каміння, зрештою, лиш матеріал, он можна піти й назбирати деінде.

 

Цар усього тут, отже, – камінь. Звивистий Меандр, герой наших попередніх оповідей, давно висхлий, рослинність як бубон, і води попити геть ніде. Не страшно. Чудово зберігся театр, аналогічний класичним зразкам, розрахований на 25 000 місць і призначений для театральних вистав і гладіаторських боїв.

img_5519

img_5526

ближче

img_5528

збоку, якраз добре видно вік каміння.

Вражає також бібліотека Цельсія, скелет якої нагадує хитромудру декорацію.Чи вертеп.

img_5535

 

часи Римської імперії, воно й видно. Спалена й пограбована під час нашестя готів. Прикрашають фасад алегоричні жіночі фігури Мудрости та Чесности – а напроти бібліотеки був, кажуть, будинок розпусти, і чоловіки нібито йшли книжки читати, а самі, користуючись підземним ходом, мудро та чесно застрибували у гречку.

Прямі вулиці, просторі площі, ворота, арки, колони… Не фотографувала, віддаю перевагу не довгим планам, а промовистим деталям, тож ось:

img_5540

img_5534

img_5541

img_5516

img_5547

img_5548

img_5549

 

 

три нижні – надгробки. останній особливо прекрасний.

Пізнавально й повчально. Перший, хто спливає, – Герострат, що підпалив храм Артеміди в Ефесі, аби його пам’ятали. А потім Геракліт, автор знаменитого “все тече”. “Не можна двічі увійти в ту ж саму річку” – теж його. У Геракліта, втім, ще є всякого цікавого багато. Прес історії – стиснути життя до куцого афоризму, художню течію – до назви одного полотна, а симфонічну школу – до двох інтонацій. Нічого не вдієш.

Коли звірі живуть із людьми, то стають ручними. Коли люди живуть із людьми – стають дикими.

Війна – верховний жрець (базилевс) усього.

Довіряти нерозумним відчуттям – властивість неотесаних душ.

 

 

 

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: