Сьоке, Сельчук і таке всяке

16 Oct

Так виходить, що у своїх турецьких мандриках ми відвідуємо маленькі містечка, про які варто знати небагато, але головне. Колись до нестями захохалися в Айвалик з його айвовими гайками, Лесбосом в морській далині, грецькими вуличками і турецьким дешевим базаром; сподобався і немислимо-строкатий Геліболу з музейчиком каліграфії, і Еджеабат із чаєм у кожній крамничці, пам’ятниками воїнам Першої світової й килимами просто на тротуарі перед готелем – для ефенді, тобто для нас; і наїжачений гарматами Чанаккале над Дарданеллами – десь просто тут пролив перепливав лорд Байрон…

…Кожне містечко Турції дихає власною історією. Сьоке, де від 1923 року живуть критські турки – а до цього жили турецькі греки. Нині вже звичайне собі базарне містечко, на якому огрядні тітки торгують прянощами і чоловічим взуттям, сидячи над ним по-турецьки в пістрявих шальварах, і жодної прямої вулички, і пересохла річечка посередині, і старі будиночки, не рудименти вже, а рудименти рудиментів…

img_5413

 

Або прегарний Сельчук (раніше Айясолук), місто тисяч на 30 населення, з активним будівництвом, кількома музеями і пам’ятками; колись це був порт на річці Меандр (Меандр! уявляєте?), згодом звивиста водна артерія відступила. А місто лишилося. Є і зараз – з місцевим університетом, невеличким вокзалом і музеєм старовинних локомотивів, з візантійськими руїнами і мечетями 14 століття. З Сельчука ми вже верталися на Стамбул, знову нічним автобусом, тому мали час роззирнутися і навіть поїсти дрібненької смаженої хамсички.

 

img_5558

водопій у центрі міста

img_5562

img_5564

і часом ідеш вже не по вуличках, а по дахах будиночків

 

img_5568

на станції

img_5572

img_5573

 

там само; шкода трохи, що вокзальчик приміський, і в Стамбул, наприклад, виїхати не можна, а було б цікаво, думаю…

img_5576

дворик місцевого універу, позаду – долмуші. отогар (автобусна станція)

img_5561

 

ще подвір’я, де огорожа співпадає з тротуаром, це ж скільки років треба було нарощувати дорогу, щоб вона піднялася над будиночками аж настільки…

 

img_5574

 

залишки візантійського акведука у місцевому скверику.

 

Отакий Сельчук, навіть без музеїв, бо трапили у вихідний.

Два фото, якість не дуже, бо з вікна. Гюльбахче, просто маленьке сільце з однією вулицею і кав’яренькою, де сидять самі чоловіки (неділя ж), читають газети і грають у нарди.

img_5482

 

img_5484

а це, пардон, я деінде. на маленькій автобусній станції.

img_5502

 

)))))))

 

Відповідей: 5 to “Сьоке, Сельчук і таке всяке”

  1. Василько Жовтень 17, 2016 at 8:21 am #

    І селфач у дзеркалі на закуску)))

  2. mamache Жовтень 17, 2016 at 8:33 am #

    гггг в туалеті

  3. Urnisa Жовтень 17, 2016 at 10:10 pm #

    миррорлук вне конкуренции:)
    приятно читать турецкие воспоминания. Мы были в Сельчуке пару лет назад, здорово там и своеобразно. В не Эфес заезжали?

    • mamache Жовтень 17, 2016 at 10:20 pm #

      конечно)) завтра напишу
      Рада Вам, Урниса

      • Urnisa Жовтень 17, 2016 at 10:24 pm #

        и я очень рада вам:)
        буду ждать!

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: