Коростень: між двома стільцями

19 Aug

Іхати з Києва всього-навсього три години з чимось звичайною електричкою. В дорогу взяти з собою якеся популярне читво щодо князівського періоду Київської Русі. Щоб відчути – їдемо в землю древлян, найсильніших суперників Києва в усі часи. А тоді вже, визираючи з вікна, фантазувати, де стався суд над Ігорем, де Ольга робила по нім тризну і звідки випускали злощасних голубів і горобців, що спричинили пожежу Коростеня.

І в мальовничому парку зберігається аромат княжих часів: скульптури, купальня Ольги, прадавні схили, дерев’янв фортеця. Усе таке старовинне, немовби кіношне…

…доки не дійдеш до “Об’єкта “Скеля” і майданчика з військовою технікою часів Другої світової та пізніших. Отам занурюєшся у недалеке минуле, дбайливо збережене єдиним співробітником музею: укріпрайон кінця 30-х років, надійне сховище і грізний форпост.

Але ж від вокзалу до міського парку ім. Островського (хто б сумнівався) веде вулиця Табукашвілі, якщо вірити екскурсоводці, того самого залізничника, що проголосив тут Радянську владу. Щоправда, невдовзі сюди з Києва перемістився уряд УНР, і тут само, в Коростені, затверджено було Тризуб яко державний герб.

Авжеж. Вулиця не Тризуба і не Центральної Ради, а Табукашвілі, он і б’юст його визирає. І в меморіальному сквері по дорозі горбики над могилками, де лежать НКВДисти, звєрскі убітиє українськімі націоналістамі, так прямо і значиться, і нема на те ради.

 

Так живе Коростень. Ніяк не обере між двома, ба й трьома стільцями. Одразу у кількох ментальних парадигмах: княжий град, військове містечко радянських часів, сучасний привітний звичайний собі український населений пункт. В основному україномовний, виключаючи тьоть з краєзнавчого музею, що тицяючи в картину з грузинським аферистом, усе рвалися провести нам із малим екскурсію, а тільки ми не хотіли слухати. Ми, між іншим, у краєзнавчих музеях любимо в тиші бивні мамонта і таксидермічні витвори з представників місцевої фауни розглядати.

Єдине, куди не потрапили, – залізничне депо, там треба було заздалегідь домовлятися. Шкода, зовні видно старі будівлі кінця 19 століття і, кажуть, там усередины рухомий склад тих самих часів. Потім там знаменитий бронепоїзд стояв. Грузин ним командував. Ви чули, як воювали бронепоїзди? Еге ж. Ні шагу назад, бо ззаду заградотряд.

Кілька фото.

IMG_0065

навпроти вокзалу

IMG_0049

на вулиці

IMG_0004

фалоподібне

 

IMG_0006

чекістський скверик

IMG_0008

IMG_0064

такі два будинки у безпосередній близькості

IMG_0010

купальня княгині Ольги

IMG_0059

парк

IMG_0058

вид з парку на Уж

IMG_0043

вражає

IMG_0050.JPG

Об’єкт “Скеля”. Так звана “сталінська лінія оборони”.

IMG_0020

IMG_0038

IMG_0018

IMG_0030

IMG_0037

 

Скеля сподобалася нам найбільше. тільки заради неї варто їхати в Коростень. Решта – приємним бонусом. навіть могили чекістів.

 

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: