Олена Іванівна

9 Aug

– Ви до Олени Іванівни прийшли? Проходьте, кладіть квіти отам, зараз служба почнеться.

І потекла повагом панахида у Макаріївському храмі, що на Татарці. По нашій Олені Іванівні. Лежала у гробі така велична, незнайома, непривична, без світлої своєї посмішки. Мені не хотілося плакати. Натомість, коли ніхто не дивився, я помахала їй рукою і навіть спробувала всміхнутися.

Світле, значуще і повнокровне життя. Настільки Життя, що коли прийшла звістка про Смерть, ніхто не повірив: як? коли? чому? що сталося? Ось вона була, посміхалася, говорила мудрі речі, будувала далекі плани, розпоряджалася, аналізувала, показувала, розповідала – і вже по цьому всьому? не може бути.

Ми знаємо її з далекого 1979-го, коли після першої лекції з народної творчості я вискочила й обурено промовила: це з яких пір у теоретиків викладають аспіранточки?

Вона й справді у свої сорок з хвостиком виглядала як дівчинка. Як, до речі, й у п’ятдесят, і далі, і тільки на сьомому десятку стала м’якою, лагідною, статечною, неквапною в рухах – але так само усміхненою й милою.

Моя трирічна Аня казала їй зачудовано: “у тебя волосы золотые”. – Вона сміялася: “ой как хорошо”.

Я спитала, чи вона візьме мене у клас. – Нам нужны хорошие девочки. А Вы хорошая девочка?

а потім всякого було:

… если у вас с Юрой будет какая-то свадьба, я приеду…

…здесь должно стоять числительное…

…а прообразом была “форма бар”…

…если Вы думаете, что я буду Вас проталкивать, то ошибаетесь…

…из тех, кто встречал немцев с портретами Шевченка…

…мне всегда говорили, что я морячка…

…такая красивая девочка – и теребит платье…

…мальчики, между прочим, с возрастом имеют тенденцию меняться к лучшему…

У мене є кілька її листів і фото – ми йдемо Хрещатиком. Я любила бувати у неї на Оболоні, сидіти на кухні , їсти рагу з баклажанів і слухати про всяке. Або розглядати книжки в її кабінеті. Колись її будинок на Північній стояв останнім, вітати її з Восьмим березня я чалапала по калюжах і непролазній глині. А влітку перед вікнами корови паслися і на Дніпро можна було вийти з під’їзду в купальнику.

Тепер Олена Іванівна лежатиме у Ворзелі. Навідуватимусь до неї. Відмовляюся вірити, що її більше нема.

 

 

 

 

 

Відповідей: 2 to “Олена Іванівна”

  1. Василько Серпень 10, 2016 at 5:38 am #

    Світлий спогад. Земля пухом.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: