Ужгород ховається в деталях

5 Nov

– Лена, я хочу здесь жить!

Трохи більше двох годин було у нас із малим для прогулянки Ужгородом, і ми не пішли ані в замок, ані в музей під відкритим небом, ані на Корзо. Минуле літо навчило нас по-іншому любити місто. Вдивлятися в його потаємні місцинки, схованки і закапелки, заглядати у дворики і шукати раптового ширшого огляду, скрадатися стежечками, відчиняти хвіртки й переступати зачовганими сходами невідомо куди. Тоді відкривається інше Місто: непарадне, немарафетне, стареньке й покоцане і від цього збентежене трохи, ніби застукане на гарячому, – і саме це є живе і справжнє.

тут ти хочеш жити. і тобі посміхаються, пускають у корпуси університету, у дворики й на горища, показують таємні доріжки, дають куштувати маслини, нюхати айву, вибирати довгасті цибулинки – бо ти свій. розповідаю Гоші все підряд: про циган і сакуру, гуцулів і мозаїки, каву і графіті, про все, що знала була вже багато років. але не помічала деталей – чому я не помічала деталей?

чомусь отак вставилися фото. хтозна чому. я розберуся, а поки можна клацнути і збільшити кожне.

колись у пасажі вся стіна замальована була графіті. нині тут здебільшого бутіки, усе витіснив гламур, і тільки бібліотека демократично погоджується на таке оформлення.

колись у пасажі вся стіна замальована була графіті. нині тут здебільшого бутіки, усе витіснив гламур, і тільки бібліотека демократично погоджується на таке оформлення.

це фізичний корпус університету. власне, ми шукали Зоологічний музей. нічого дивного: зі старшим гошею ми теж ходили на верхні поверхи нового корпусу в ніжині - дивитися на опудала лося й ведмедя.

це фізичний корпус університету. власне, ми шукали Зоологічний музей. нічого дивного: зі старшим гошею ми теж ходили на верхні поверхи нового корпусу в ніжині – дивитися на опудала лося й ведмедя.

так можна спуститися до кав'ярні-музею

так можна спуститися до кав’ярні-музею

а повз ці ягідні кущі - дістатися замку

а повз ці ягідні кущі – дістатися замку

у замок не йти. повз нього зазирнути у такий провулочок.

у замок не йти. повз нього зазирнути у такий провулочок.

отак з гори можна видіти Ужгород

отак з гори можна видіти Ужгород

а потім униз до греко-католицького собору

а потім униз до греко-католицького собору

IMG_0021
IMG_0031

IMG_0035

IMG_0038

Відповідей: 4 to “Ужгород ховається в деталях”

  1. Petro Листопад 6, 2015 at 7:51 am #

    чудово!
    ще за студентських часів долучився до такого способу туризму – бувати там, де туристів не водять, все почалося з Болгарії, тоді понад місяць блукав закапелками, сподобалось, далі незчисленні поїздки до Литви, мене вразив Каунас, до Латвії, Естонії, а в перервах – по Україні, просто купував навмання квиток і їхав, виходив на зупинці, яку підказувало серце і… блукав. Далі була Польща від сходу, польських Карпат до захаду… Раніше мені зарплата дозволяла дальні подорожі. Так що, якщо є можливість, це чудово – заблукати в незнайомому, а ще краще в знайомому місті і відкрити його собі заново🙂
    дякую за допис – суперовий позитив для мене, ніби разом з вами побував на тих вуличках…

    • mamache Листопад 6, 2015 at 9:54 am #

      я знала, що вам сподобається. власне, ваш спосіб опису хортиці той самий. освоєння простору аж до найменших деталей.

  2. olgakomenda Листопад 7, 2015 at 10:18 am #

    чудово

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: