Музеи-2014: Киев

16 Dec

Учора була на виставці “1914. Київ. Мир/війна” у Музеї історії Києва.

Підіть обов’язково. Метро “Театральна”, просто над входом розкішна новобудова, чого варті тільки ліфти!
Чомусь не cкладається повноцінний текст, давайте тезисно викладу. Ще й тому, що деякі тези давно вже мені муляють.

1. про Першу світову війну ми знаємо не те що мало, а просто нічого. У минулорічній поїздці Туреччиною я звернула увагу на їхнє вшанування подій сторічної давнини. Не нижче від Ататюрка і античних руїн.
2. я навіть допускаю, що за якимось чортом ушанування ВВВ на наших теренах відбулося не саме по собі, а за рахунок недооцінення подій обох світових. Підлітком читаючи українською Ремаркове Im Westen nichts Neues, добивалася у мами: “ма, це про кого? це про що взагалі?” бо після підручника для 4 класу “рассказы по истории ссср” думала, що гражданская і перша світова – одне і те ж. Уточнення “світова” дивним чином не уточнювало – бо ж ізвесно шо відкрило “новую еру в історії человєчества”.
я навіть підтримала б чорний фейсбучний жарт про гумконвой 22 червня 1941, коли б це паскудство не забрало обох моїх дідів.
3. інтерактивність і мультимедійність виставки – це занадто. Хто не може без селфі, най зробить його на виставці. Можна також погортати альбоми і збільшити карти. Негусто, але обнадіює.
4. що направду супер – можна переглянути німі фільми (серед іншого комедії з Максом Ліндером). Завжди казала, що привнесення звуку спрямувало кіно на хибний шлях.
5. дрібнички побуту дуже приємні. Колись у Музеї цноти навідріз відмовилася розглядати недопалки і стоптані капці за 25 лір. А тепер дедалі більше люблю роздивлятися всякий мотлох. Памук форева. Мабуть, саме за це дають Нобелів – за прогнозування (чи програмування, хтозна) майбутніх трендів.
Колись читала байку про старенького колекціонера побутових дрібниць. З нього усі сміялися, пропонуючи збирати мотузочки чи гудзики від сподніх. Коли прийшли комісари, колекцію викинуто було на тротуар під ноги.
6. заради чого треба потягти за собов малого Гошу: маска авіатора. Чорна шкіряна з прорізями для очей і рота. До обличчя тулиться хутром.
7. на початку кримської авантури читала паралельно дві книжки: “Остров Крым” і спогади Сержа Ліфаря. У першому шукала пророчих творчих візій. А у другому найбільше врізався роздум про те, як у Києві, де вже є (уявіть собі!) електричний трамвай (!!) і телефон (!!!), можливе таке середньовіччя, як воєнні дії, арешти і свавілля ЧК…
8. фотографувати на виставці – за окремі 25 грн. Чисте жлобство, зрозуміле хіба що як атавізм первісного ладу – дикуни, як відомо, бояться власних зображень. Тому натягала знимок з інету:

цікава німецька мапа 1914 року. уособлення національного характеру те ще.

цікава німецька мапа 1914 року. уособлення національного характеру те ще.

просто випадковий лук. такого повно. це мундири учнів і викладачів якогось військового училища.

просто випадковий лук. такого повно. це мундири учнів і викладачів якогось військового училища.

касовий апарат

касовий апарат

Миколаївська, нині Городецького. старі фоти - моя окрема любов. кажуть знаючі люди, їх нескладно оцифровувати, бо шалена роздільна здатність. це я чула випадкову розмову. а ще в сусідній залі на піанінці грали музику з водевілів. стильно.

Миколаївська, нині Городецького. старі фоти – моя окрема любов. кажуть знаючі люди, їх нескладно оцифровувати, бо шалена роздільна здатність. це я чула випадкову розмову. а ще в сусідній залі на піанінці грали музику з водевілів. стильно.

ЗІ коли вже скінчила допис, заговорили з Віктором про #рубль і стиснення днів та годин. Повернулася, бо знову “Острів Крим”; хай тут побуде поки що.

В соседней аллее за осколком мраморной колонны давно уже ждал конца церемонии полковник Сергеев.

«Боже, как я живу, – думал он. – Чем я всю жизнь занимаюсь».

В душе его была тревога, он часто посматривал на светящийся циферблат своих часов… Вдруг что-то случилось с современным механизмом: стрелки, секундная, минутная и часовая, закрутились с невероятной скоростью, словно в бессмысленной гонке, а в рамке дней недели стало выскакивать одно за другим: понедельник, вторник, среда, четверг, пятница, суббота, воскресенье, понедельник, вторник, среда, четверг…

Відповідей: 8 to “Музеи-2014: Киев”

  1. Василько Грудень 21, 2014 at 8:57 am #

    Ми мало знаємо, бо потім 1 і 2 Визвольні змагання, репресії, Голодомор і 2 Світова все затерли і забули. Дуже гарний фільм про 1 Світову – Щасливого різдва…

    • mamache Грудень 21, 2014 at 10:18 am #

      власне. людина охоче забуває те, що хоче забути. це перше. а друге – ти розумієш, я теж упіймала себе на тому, що образ ввв у мене формувався фільмами й піснями (дуже часто разом, типу 17 миттєвостей і такого схожого). а це однобоко і до того ж розраховано на споживача. нам продають, ми купуємо і споживаємо. якось так.

      може і правда, що на тій частині земної кулі гіршого за 1 світову зла не було. не знаю.

      • Василько Грудень 21, 2014 at 10:35 am #

        Я підтримую не ввв а таки 2 Світова. І точно погоджуюся, що вони там не переживали того, що ми опісля… Згадуються спогади Михайла Горбового, як українці воювали в 1 світовій по різних фронтах, як вони товаришували, як листи через “ворожу” пошту до свого дому передавали…

  2. mamache Грудень 21, 2014 at 10:39 am #

    Васько, я теж підтримую 2 світова. більше за те, я добре бачу, де відбулася підміна понять. звичайно. я нарошне тут вжила ввв.
    нині ми стоїмо перед початком розкриття гігантської фікції. названої “ввв”. боюся, що рефлексія обовязкова.

  3. jcvd Січень 7, 2015 at 1:03 am #

    Я извиняюсь, а можно вам один политический вопрос задать?

    • mamache Січень 7, 2015 at 9:47 am #

      гг можно

      • jcvd Січень 7, 2015 at 2:16 pm #

        Как вы оцениваете деятельность нынешнего Уряду? Можно ли сказать, что они лучше азаровского, проводят реформы и действительно двигают страну к Европе? Вам из столицы должно быть видней, я полагаю.

      • mamache Січень 7, 2015 at 3:19 pm #

        здесь по порядку:
        1. не уверена, что из столицы видней. видней тому, кто смотрит и анализирует.
        2. разве развал и коррупция начались с азаровского уряду?
        3. давайте дадим им время. историография различает “короткое” и “длинное” время. если представлять предметно, то есть такой ржавый маховик, который сейчас нужны силы просто остановить.
        потом сдвинуть с места.
        а потом уже придать ускорение.
        4. страна – это не они. страна – это мы. не они нас двигают, а мы движемся.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: