Трипілля

13 Jul

Спочатку два месиджі з останнього читаного.
Марта Кетро. Бродячая женщина. Гіди поділяють людей на дві категорії: ботаніки та архітектори. Перші весь час питають, що це за кущик. А другі – що це за домік.

Лесь Белей, Лукаш Сатурчак. Асиметрична симетрія: польові дослідження українсько-польських відносин. У волиняків питали, як розрізнялися українські й польські селяни. А так: наші своїх корів випасали просто на траві, а поляки для своїх сіяли білу конюшину.

Учора каталися берегом Канівського водосховища, жаль, що далі дощ пішов рясний і не все сталося, як гадалося. Но Трипілля і Халеп’я зі своїм ландшафтом, історією та музеями – це було направді цікаво. Старовинні слов’янські міста Трипіль і Халепа, відомі щонайменше з ХІ століття. Стратегічне розташування між долинами річок, укріплення і захист від половців.
Нічого не вціліло, бо дерево є дерево, горіло тут кілька разів, розібрано було і потрощено, вцілілу ікону з місцевої церкви пасічник використовував як стінку вулика – вся була вкрита воском, але саме тому і збереглася добре.
Більше ста років тому тут розкопано було городища часів трипільської культури – а це шість тисяч років. З малим Гошею ми захоплено розглядали експонати місцевого музею – кістки, зуби. наконечники стріл. прядки від поясів, уламки глиняного посуду, мідні котли, довбані маслобійки, місцевий одяг. Символ цієї культури – “близнята”, здвоєний посуд, Гоші нагадало бінокль, у вітрині музею написано “ритуальний” – а мені завжди здавалося, що добре було б носити за ручку в поле обід з двох страв, а не так, щоб “борщик у горщику, кашка у жменьці, скибка у пазусі”…
Приїхавши, прочитала ще про героїв Трипілля. Малозрозуміла історія: у 1919 у селі була отаманська ставка “зелених”, що нахвалялася вдарити на більшовицький уже Київ, зі столиці вислано було отряд, який, однак, місцеві оточили, притиснули до Дніпра і тут таки і перебили.

Отакі вам Герої Трипілля. Скоріше мученики – але пам’ятник 50-х років ані словом про це не озивається.
Села, розташовані між пагорбами, завжди дуже мальовничі. Таке і Трипілля. Прекрасний вид на Дівич-гору і на Дніпро, горбаті вузенькі вулички, усі у квітах, чистенький місцевий інтернат у затишному садочку і з моделями літачків. Знайдіть трохи часу походити селом, а далі проїхати у бік Ржищева до Халеп’я і завітати в музей Вікентія Хвойки та Івана Франка, колишню сільську школу, – трохи безладний, як більшість сільських музеїв, але тим і цікавий, що у безладі можна натрапити на безцінні деталі. Точнісінько як чех Хвойка, співробітник Київського художнього музею ім. царя Ніколая, сто років тому на цих узгір’ях розкопав безцінні скарби.

На закінчення тексту: в музеї прочитала, що Богдан Ханенко, аби стимулювати археологічні дослідження, купив частину земель на одному з городищ і віддав її під розкопки.
А щодо цього чудового куточку країни, то я зазвичай руїнами цікавлюсь. тут же якось гармонійно мені поєдналися були і доміки і кущики, і люди навкруги. Так і запам’ятається: дощ стіною, грім і блискавки просто над головою, в автівці запах молока, щойно купленого у привітних людей із повним двором малечі, так само сильно пахне бігом назбираний букетик материнки, в суміш запаморочлива, і не можна їхати чи бодай відкрити вікно, бо дощ стіною, а далі ми з Гошею шльопаєм по теплих струмках, а далі з узбіччя врятована мокрюща тітка бідкається, що “з дому вийшла зовсім гола, а тут таке здійнялося”, а далі Кузьминці – Пріцьки – Кумин Яр і вперед на Кагарлик…

…а з вікна час від часу сільські футбольні поля, рясно всіяні білою конюшиною.

IMG_5072

IMG_5075

IMG_5078

IMG_5069

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: