Putin lala made my week

13 Jun

Міль пардон, особливо моє колишнє студентство – но, діти, я завжди казала вам правду.

ага.
з приводу цього епічного ролика кілька зауваг:

1. про матюки. Майдан-2 взагалі страшенно матюкливий. Особисто знаю десятки матюкальщиків, що до Майдану і Криму зберігали, так би мовити, мовну цноту. Я зараз не про морально-етичний аспект, невихованість чи надуживання обсценної лексики як наслідок “сексу в СССР”. Я про те, що, хочемо ми цього чи не хочемо, мовна розкутість нині є синонімом свободи і демократії.
Авжеж. Така нині свобода і така демократія, такі політики і такі пісатєлі “а другіх пісатєлєй у мєня для вас нєт”, казав отєц народов. Цю “хворобу росту” варто просто пережити. Наберіться терпіння, пуритани.

2. про страх. Тепер уже можна сказати. Господи, як я боялася впродовж березня. До нудоти, до судом у кінцівках, до хронічного безсоння і сомнабулічного никання темними кімнатами і закутками подвір’я, до параноїчного вслухання у кожен чужий звук. Аж поки футбольні фанати “Шахтаря” і “Металіста” у Харкові не пояснили мені, що боятись не треба.

3. і про футбол. Зовсім не є прихильником цього видовиська, але писала рівно рік тому: з 2012 конгломерат пиво+футбол став незлим симулякром об’єднуючої національної ідеї.

4. про класову сутність української революції. Не можу сказати, що на відео – світочі мислі чи “Правий сектор”. Ні. За моїми спостереженнями, це якраз ота “група ризику”, що активно поповнює ряди “нових совєцкіх”. Але ж ні, як бачите. Українська, тобто антирадянська й антипутінська, їдея зараз, у період пасіонарного поштовху, виявилася привабливішою. Тепер ще треба зробити, щоб вона виявилася витривалішою у часі. Бо совдепія ох як тяжко піддається викоріненню. Причому – зсередини ще складніше, ніж іззовні. Такшо прошу не розслаблятися.

5. останнє. Це не Мексика і не Бразилія. Це Іспанія – принаймні як етнографічний орієнтир. Ритм і бас хабанери в основі, фактурне похитування, що стимулює відповідне тілесне розгойдування (прослідкуйте за жінками).
А Іспанія – це фламенко і канте хондо, це Кармен і гітарні перебори. Це корида і тореро. Червоне і чорне. Кров і пристрасть.
і ще – арка до “Гренади” Михайла Свєтлова. Хто пам’ятає – був за Совітів вірш і музика до нього кількох композиторів. Така зворушлива балада про хлопця, що “хату покинул, пошел воевать, чтоб землю в Гренаде крестьянам отдать // Прощайте, родные, прощайте, друзья, Гренада, Гренада, Гренада моя!”

Гарна була пісня. Щоправда, я з дитинства второпати не могла: чого це Гренада раптом “моя”? Гренада – це далеко і це чуже. А в чуже лізти не можна. Так мене вчили, і такий я мала когнітивний дисонанс, бо пісня була дуже популярна і душевна, і герой її був чомусь “мєчтатєль-хохол”…

…а тільки через кількадесят років усе повертається. Іспанська Гренада стає Гранадою, а власне Гренада вже маячить з Карибів. І гикається оте бажання визволяти чужі землі отаким робом, коли чергове ***ло лізе вже не в міфічну Гренаду, а до тебе в хату.

Відповідей: 5 to “Putin lala made my week”

  1. Yasunori (@rincefire) Червень 14, 2014 at 11:48 am #

    как не мексика, это же мариаччи

    • mamache Червень 14, 2014 at 2:02 pm #

      я другое имела в виду. Кармен тоже французы писали. я говорила об общей ориентированности на испанский танцевально-инструментальный колорит (ориентальности). Собственно, мексиканцы и пр. откуда взяли свою культуру? неужели от ацтеков?

      • mamache Червень 14, 2014 at 2:03 pm #

        типа всегда ярко, всегда броско, всегда темпераментно, всегда в моде

  2. OrdoBong Червень 17, 2014 at 1:55 am #

    =Аж поки футбольні фанати “Шахтаря” і “Металіста” у Харкові не пояснили мені, що боятись не треба.

    Чего бояться, например?

    • mamache Червень 17, 2014 at 6:28 am #

      У Владимира Леви есть отличная книга “Приручение страха”. Там, в принципе, приведены все его знакомые методики, но вначале – развернутый тест на всякие страхи, боязни и фобии. В свое время, прорабатывая это, я обнаружила, что глагол “бояться” может быть как переходным (и тогда предполагать уточнение “чего”?), так и непереходным (просто “бояться”). Резкое изменение парадигмы, включение в принципе темы войны, думаю, не у одной меня вызвали на первом этапе безотчетный ужас. а к этому нужно было отнестись сознательно, расчленяя и анализируя. когда-то я писала, что вид толпы футбольных фанатов – зрелище само по себе угрожающее. а тут вдруг оказалось, что это может быть позитивно и надежно – именно потому, что весело

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: