Соцмісто: ще істукан

2 Jun

є в Кривому Розі ще таке диво. Зазначаю принагідно: автор обох цих, а також багатьох інших скульптур у КрР - заслужений художник України Олександр Васякін. Він, отже, є на сьогоднішній день (живий і працюючий, хоч досить поважного віку вже) основним міфотворцем міста.

осьрог

фото не моє, я сама ніяк не побачу пам'ятник наживо. та власне.

Знову герой, якого не було. Але вигадати його було варто. Бо кожне порядне місто мусить мати свою міфологію і свого деміурга. Тим більше таке: на семи вітрах засноване і переселенцями, "куркулями" з "хіміками" заселене. Ну, і знову ж таки топоніміка. Не дуже благозвучна назва (пригадую совєцький КВН-івський жарт про конкурс краси "Місс Крівой Рог"). Я сама колись так оксюмороново значилася при вступі до консерваторії: "суперзвезда из Кривого Рога"...

Як бачимо, топонімів у регіоні типу "Микитин Ріг" чи "Мишурин Ріг" для краєзнавців виявилося недостатньо. Ясно, що корисніше для іміджу міста витягти козаччину - тут направду колись були гарні місця з пущами, річками і рибою з дичиною. Плюс чорноземи, до яких варто було докопатися. Цілком могли тут селитися старі козаки - це недалеко вод Січей і було з чого розпочати хазяйнування.

Давно це було, коли гриміла по Україні слава про Січ Запорізьку. Били козаки турків, захищали південні кордони України. Ось так на схилі літ хоробрий козак Рог побудував для себе оселю якраз на тому місці, де Інгулець та Саксагань зливаються. Став потихеньку господарювати. І хто не їхав мимо, звертав до старого Рога. А оскільки в боях позбувся козак правого ока, прозвали його в народі Кривим. Бувало, повертались чумаки з Криму: "А чи не заїхати нам до Кривого Рога, чи далі поїхати?" Поважали чумаки Рога за гостинність, чуйність, відвертість, а ще за цікаві розповіді. Йшли роки, навколо хати козака почали з'являтися інші оселі. Згодом тут виросло село. Вже і козака Рога не стало, а назва так і лишилася – Кривий Ріг.

Симпатично. В одних варіантах старий козак одноокий, в інших - кульгавий, а в третіх (читала сама у"Кур'єрі Кривбасу") і кульгавий, і одноокий водночас. Саме оця надлишковість, як не дивно, і спонукала мене свого часу засумніватися в аутентичності легенди.
Справді. Професіонали робили. Маємо всі риси культурного героя: власне героїзм - тобто героїчне минуле; старість/мудрість; освоєння нового місця; підкорення стихії; заснування місця для людей.
Зрештою, і кульгавість. Кульгавість у міфології, як відомо, є синонімом осідлості, кульгавий, до того ж "старий козак", не може бути мандрівником. Треба якогось ремесла. Хтозна чим він займався, крім мисливства і риболовлі, - може, корчмарем був чи поштову станцію тримав...
Кульгавими, згадаймо, були грецький Гефест і скандинавський Вьолунд - це так, навскидку; обоє вони були ковалями. Ковалі - це вже інша тема, але, з огляду на металургічну домінанту краю, досить плідна.

Нарешті, додам ще пізнішу легенду про створення Петербурга (Лотман наводить її). Цар Пьотр скував місто на воздусях. Скував. Молотом, так.

...причому в обох випадках ідеться про місто без фундаменту. Саме собою - болото чи пустка під містом. Провалля, усвідомлене і відрефлектоване як відсутність укоріненості.

а коли немає вкоріненості - то щоб не відчувати повсякчас жахливої порожнечі під ногами, корені треба вигадати. навіть коли при цьому культурним героєм стане герой літературний - як-от Мідний Вершник чи Данко (дивися попередній пост). Бо саме Данко, а не простецький Ріг, є справжнім деміургом Кривого Рога.

про одне жалкую: безіменний етнограф з ідеологічного відділу міськкому мусив би дочитатися першоджерел і довигадати, що старий Ріг став ковалем. Або вивів би за собою цілий кіш козаків - З Січі на Саксаганський руднік. А коли вони заволали "нафіга воно нада", вирвав би з грудей серце і, кульгаючи, осяяв би ним шлях.

Ціни не було б такому героєві.

фото з Інету. місце злиття Інгульця і Саксагані

фото з Інету. місце злиття Інгульця і Саксагані

таке буває у місті. я сама таке бачила в дитинстві. Просідання горизонту.

таке буває у місті. я сама таке бачила в дитинстві. Просідання горизонту.

зараз трохи простіше: руду видобуваюь здебільшого відкритим способом. жахи, да. але принаймні не провалюється під ногами.

зараз трохи простіше: руду видобуваюь здебільшого відкритим способом. жахи, да. але принаймні не провалюється під ногами.

ще раз: усі фото в цьому пості не мої. з різних причин.

Відповідей: 4 to “Соцмісто: ще істукан”

  1. OrdoBong Червень 4, 2014 at 1:40 pm #

    Простите, а можно спросить, вы держите депозит в банке?

  2. mamache Червень 4, 2014 at 1:42 pm #

    не. уже год как нет.

    • OrdoBong Червень 4, 2014 at 3:15 pm #

      Да заметку читал, что некоторые наши банки лохотронят

      • mamache Червень 4, 2014 at 5:17 pm #

        я года полтора назад начала ощущать беспокойство. потому потихоньку все вывела.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s