Соцмісто, хто тебе вигадав?

1 Jun

Дві справи зробила нещодавно: прочитала “Žert”, перший роман Мілана Кундери (1967) і подивилася “Сzłowiek z marmuru” Анджея Вайди (1976). Роман Кундери – про післявоєнну чеську і моравську студентську молодь, з якої часами виходили комуністи, ідейніші за сам комунізм; одне необережне слово – і ти у шахті… Фільм Вайди – про польського передовика виробництва, будівничого Соцміста, вихором винесеного на вершину слави і так само моментально з неї скинутого – теж типова історія.
Не те щоб обидва твори були шедеври, ні – романи у Кундери з часами стали стрімкіші і водночас філософічніші, фільм узагалі занадто довгий, головна героїня зовсім не емансипе, а безпардонна нахаба, і до того ж курять стільки, що з екрана дим іде. Але обидва важливі надзвичайно з точки зору того, що історія, кажуть, повторюється, прискорено чи карикатурно – ніби для того, щоб побачити себе самих збоку, побачити – і вжахнутися.
До Нової Хути, кавалка соціалістичної Польщі у старому Кракові, я по зрілих роздумах вирішила не їхати. Хоч у планах було, але відмовили знаючі люди: не гай часу, хіба соціалізьми не набачилася? Сама в такому виросла, а типологічно вони всі подібні. 30-50-х роки: широкий проспект із бульваром, класицистичні мотиви в автобусних зупинках, альтанках і Палацах культури: колони, портики, ліпнина, символіка часу – в даному випадку знамена, фігури, зірки, фрагменти колективного спорту і індустріального пейзажу тощо. Шістдесяті принесли цегляні однакові житлові коробки “хрущовок”, сімдесяті – перші дев’ятиповерхівки, адмінбудівлі зі скла й бетону, круглі споруди а-ля космічний апарат, мозаїку на торцевих частинах з тими таки мотивами індустрії і фізкультури плюс космос, далі у 80-ї пішли фонтани і щоразу трохи комфортабельніше житло – в тому сенсі, що гірше за хрущовки на київській Куренівці годі взагалі щось вимислити…

Соцмісто, хоч як крути, відображає ідеологію та менталітет пролетаріату – причому не напівбухого реального, а ідеального, свідомого, мускулястого, безкомпромісного, не існуючого направду, але створеного “у революційному розвиткові дійсності”, обожненого Марксом і відлитого Шадром.

спробую:

1. Небажання виділитися з маси через побоювання здатися “самим умним” і “сільно граматним”. Сірі будівлі-близнята.

2. Той, хто таки виділяється (людська природа нездоланна, лідери були і будуть) – сьогодні сатрап, завтра жертва, а післязавтра народний герой. Веде до різко маркованих споруд і пам’ятників усіх калібрів.

3. Квадратність у плані соцміста. Геометричність кварталів (потім в адресах квартали замість вулиць) – на противагу вузеньким і кривим асиметричним вуличкам старих міст. Знову ж таки – не заблукаєш. І думки зрештою потечуть прості й геометричні, як і належиться у квадратній голові.

4. Нахил до бутафорії. Перебільшення і надлишковість. Мама, показуючи мені карликові балкончики “сталінок”, сміялася: архитектурное излишество. Точніше сказати, несвідомий потяг до прекрасного є, але через інтелектуальну обмеженість веде до зловживань і перебільшень. Межигір’я – це не тільки культурна катастрофа, але водночас закономірна найвища стадія втілення пролетарського смаку.

5. Потяг до класики – на позір як “культурність”, направді – як неусвідомлене бажання залишатися в традиції. Парадоксально узгоджується з геометричністю “нового міста”.

Ленінський план монументальної пропаганди сюди вписується стовідсотково: різноманітні портрети і написи, висловлювання і лозунги, що втілюють певні ідеї. І пам’ятники. Істукани доконечно потрібні; навіть коли героїв нема, їх слід вигадати. Здійняти на п’єдестал, а потім скинути, і добре коли в музейне сховище, як у фільмі Вайди, а не на задній двір привокзального “Фуршету”…
Думаю, Ілліч просто не встиг розвинути свій план, рано помер. А жаль: то наступним пунктом там точно що був би античний периптер, всередині якого футбольне поле і яма для стрибків у довжину. І було б лібрето балету “Спартак” на пленері. Щоб раби бігли головим проспектом і вискакували на головну площу, до парадових трибун.

хм. здається, це теж уже колись було.

Краків, проспект Адама Міцкевича. Гірничо-металургійний університет

Краків, проспект Адама Міцкевича. Гірничо-металургійний університет

там само: фігури шахтарів на фронтоні

там само: фігури шахтарів на фронтоні

це Тирана. столиця Албанії. нічого дивного.

це Тирана. столиця Албанії. нічого дивного.

це Кривий Ріг. Будинок культури, перероблений під православну церкву

це Кривий Ріг. Будинок культури, перероблений під православну церкву

Луганськ торік

Луганськ торік

Луганськ так само

Луганськ так само

Відповідей: 6 to “Соцмісто, хто тебе вигадав?”

  1. OrdoBong Червень 2, 2014 at 9:43 am #

    ==Квадратність у плані соцміста. Геометричність кварталів
    Так Манхэттен такой же

    • mamache Червень 2, 2014 at 9:47 am #

      да. И Петербург. безусловно нужно это обдумать. пока важно было противопоставление “старый город – новый город”.

  2. OrdoBong Червень 2, 2014 at 10:09 am #

    ==Межигір’я
    Прочитал тут у одного донецкого блогера (умеренно украинского) подтверждение того, что думал – Янукович и его клан не просто воровали – они видите ли ЦЕНТРАЛИЗИРОВАЛИ КАПИТАЛ, то есть строили какой-то свой абстрактный вариант экономики. Именно как менеджеры-технократы, не могущие в политику и учитывание интересов групп людей. Не даром он столько приводил в пример своих сингапурских друзей, которые там победили коррупцию и построили экономическое чудо. Но ведь для Украины подобные схемы не годятся, мы прирожденные либералы и предприимчивость нам свойственна… И евреев много к тому же.

    • mamache Червень 2, 2014 at 10:30 am #

      ну вот интересная подмена пролетарии/технократы. если бы все было так просто…

      а насчет централизации капитала ггггг видите, все можно оправдать. одни власть централизуют, другие капитал. какие молодцы. и все по классикам марксизма происходит.

      Когда в институте Ленина изучали, он признаки империализма выделял, и среди них – передел, укрупнение и централизация. Так я себе сидела и думала (ведь это чистые абстракции были для нас): централизация и укрупнение это как? наверное, по принципу колхозов.

      А вот про Сингапур слышала краем уха, но не очень представляю, что и как можно было бы применить. не могу обсуждать поэтому.

      • OrdoBong Червень 2, 2014 at 10:54 am #

        Да, в СССР конечно пришлось от “классиков” отступать, для решения практических задач. Например для индустриализации за счет села, для этого и колхозы вроде, зерно на экспорт шло, и на прокорм городов. Ведь “кулаки” вроде как зерно придерживали, пытаясь манипулировать ценами. Не было у них системного видения((

  3. mamache Червень 2, 2014 at 11:06 am #

    точно, точно)))) ведь тоже ж централизовали капитал. в виде мешков с зерном. и насколько я поняла, мой прадед тоже “кулак” был, четверо детей – двое своих (первая жена умерла), одно жены, одно общее. дом. хозяйство. село. – и вдруг Кривой Рог, вселенский вертеп. я так и не добилась от бабушки – почему бросили дом и уехали в одночасье? а не опасаясь ли раскулачивания удрал в начале 30-х? хотя все равно загремел в лагеря, реабилитирован уже в 90-х.
    кулаки. не те, что пахали как лошади и не бухали? хороший вопрос, и никто ж не ответит мне уже…

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: