Kraków brzmi

30 May

IMG_4819
щоразу пишу таке по поверненні, наприклад із Туреччини
***
на давній мапі Краків нагадує лютню. На кінці “грифу” – Вавель, пагорб із королівським замком.

***
Хейнал. З мадярської hajnal – світанок. Ми жили на Щепанськім пляцу – щогодини все було чути, але ми ще ходили дивитися: як відкривається вікно, як труба виблискує на сонці раструбом догори, видаючи не войовничо-сміливий і чіткий, а навпаки, якйнайніжніший, якнайлагідніший кристально чистий звук, як сурмач махає з вікна трубою чи рукою і як йому розчулено аплодують ізнизу.

***
Спробуй у Кракові послухати латинську месу. Два-три храми, одна-дві меси на тиждень. Об’явлені грегоріанські співи часто просто не відбуваються, принаймні ми ждали-ждали, та й жданики поїли. Здебільшого ж на месах священик співає сам під акомпанемент органіста, а паства підспівує; причому враження таке, що органіст ніби “піддуває” звук із власних легенів – принаймні, такої довжини виконувані музичні фрази. Пневматичний мелос – он воно що, виявляється…

***

Натомість замість очікуваної грегоріанської меси під костелом домініканів в оточенні юрмиська припаркованих роверів ми насолодилися вокальним чоловічим ансамблем, що просто у вуличній кафешці за столиком співав італійських пісень – і як співав! Скажу вам, чоловіче триголосся важко зіпсувати, воно завжди звучить-бринить-видзвонює мені аж десь унизу живота. Але тут було справді чудово.

***

В архибіскупській духовній академії імені Іоанна Павла ІІ нам показали звичайну аудиторію. Майбутні священики – з ноутбуками. А в класі, крім столів і стільців, – дві фісгармонії і піаніно. Юнакові-студенту, що водив нас коридорами, так хотілося показати все в своїй alma mater – і він потяг нас аж на верхотуру, до органа.
У Ягеллонському університеті ж музичний слід зостав трохи інший: ляльки польських монархів, що випливають після дзигарів щодвігодини під звуки ренесансної оркестри.
***

Нам пощастило: ішов Фестиваль науки, всюди були експозиції, майстер-класи, публічні досліди і само собою – пісні і танці. У музичній академії – фестиваль університетських хорів Кракова. І різні хори по церквах, там це практикується – по закінченні вечірньої меси концерт хору чи оркестру, де безкоштовний, де за грубі гроші.
Що сказати? Хорова культура в Україні – на височенному, неймовірно високому рівні. Сказати, що це світовий клас – нічого не сказати. Втім, я не відкриваю Америки.
Але тут ще одне. У самодіяльному краківському християнському хорі, що зібрався до Валлії, в основному старші люди і кожен співає як собі хоче. Але – яка експансія у диригентки, яке щастя на обличчях хористів! Трохи смішнувато мені було, но нічого. Під кінець я таки вмилася розчуленими слізьми: одна співачка дуже схожа була обличчям на мою тітку. І подумалося раптом: аби тьотя Аня між пекельною шахтовою роботою і сім’єю мала не два городи ще, а якусь подібну віддушину, простір для посмішок, творчості, відпочинку і виходу емоцій – хтозна, може і не зжер би її наглий рак.

***

і рано-вранці у Плантах співав соловейко. Один-єдиний соловейко один-єдиний раз.

***
Наймиліше у польській мені звучить oczywiście. Звичайно. Канєшно. Ну а як же? Саме собою. У країні де ти у п’яти реченнях вісім разів пані, хочеш і сама бути гречною. Всюди ми починали з чи можу я… чи можна нам… чи позволить пан – і всюди нам широко і відкрито посміхалися у відповідь:
– Oczywiście!

он, бачите, на балконі лялечки кружляють. прегарно.

он, бачите, на балконі лялечки кружляють. прегарно.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: