Newermore: “Ты, конек вороной, передай дорогой”…

19 May

IMG_2300

“Пєсня с картінкой” це називалося. На межі 60-70 років теми для цього діла були винятково військово-патріотичні. З улюблених – “Гренада”, “Юный барабанщик”, “Там вдали за рекой” і такі інші, не треба дуже напружувати мозок, щоб вичленувати з текстів обов’язкового героя, що жертвує своїм молодим життям не заради Батьківщини навіть, а заради Ідеї, досить абстрактної – за рабочіх там, за пісню чи за іспанську Гренаду…

Коротше, кілька років підряд мій піонерський галстук і біла кохточка в рубчик пов’язувалися з будьоннівкою, бо розважалися “піснею з картинкою” на всі свята. Спочатку сей головний убір з випадкового шматка штапелю кольору ревеневого киселя пошила мені мама, підфарбовувала зеленкою, накрохмалила і нашила червону зірку. Вийшло схоже, но через зеленку дуже вже плямисто; мама заспокоїла – як щойно з окопів. Потім хтось із ретивих батьків додумався і наробив усьому класові будьоннівок з листів кольорового паперу , щоправда, рожевого, но не суть, часи такі були, що уявити рожеві будьоннівки було легше, ніж знайти папір потрібного кольору.

“Сотню юных бойцов из будённовских войск” зображував десяток хлопців, решта класу стояла в каре і співала. Боец молодой у драматичний момент (загальне крещендо і лясь! по баянних кнопках) – падав на коліна, хапався за серце і поволі дуже натурально сповзав по підставлених руках. Решта хлопців піднімали його і несли, а ми доспівували. На репетиціях давилися сміхом, бо намагалися викинути бійця у прочинену фрамугу – ну, а коли надходило свято, то виходило дуже натурально, мами й бабусі схвильовано й розчулено прикладали хустинки до очей.

Так чи інак, за кілька років розвага перекочувала у піонертабір. А оскільки це безобідне утворення має підвищену здатність будь-яке починання доводити до абсурду, то так і сталося. Пісня з картинкою була “Остров невезения” з неймовірно популярного тоді кіносвіжачка – “Брильянтової руки”. Ми помчали на Арабатську, набрали сухих водоростів, нав’язавши їх на мотузки, поробили спіднички, понанизували намиста з мушлів. Потім виквацяли обличчя і вискочили на сцену крутити дупами і розчепіреними долонями.

Ідей, які варті подальшого розвитку, тут кілька.

1. ідея жертви як основоположна в ідеологічному вихованні.
2. ідея контркультурних спроб всередині концентраційного табора.
3. ідея доведення ідеї до логічного тупика і власної протилежності.

Я не жартую. Думаєте, коли в якості об’єкта виховання використовуються розовощокі піонерчики, у репресивній системі щось міняється? Помиляєтеся. Хіба що піонерчики раз і назавжди отримують щеплення проти совдепії, принаймні можна сподіватися, що з не них поповнюються ряди ностальгуючих за СРСР.

Тому коли на дорозі в Олесько за 90 км від Львова з пагорба виростає пам’ятник будьоннівцям, я хоч і дивуюся, якого чорта їм було нада в цих краях, хоч і нарікаю, що ми, як виявляється, майже нічого не знаємо про те, хто з ким за що і проти чого в тій війні воював, – але віддаю належне гарному і переконливому художньому вирішенню.

но в ТЦ Більшовик з більшовицьким недомірком на вивісках калачем мене не заманиш. Ненавиджу заздалегідь.

Відповідей: 3 to “Newermore: “Ты, конек вороной, передай дорогой”…”

  1. OrdoBong Травень 24, 2014 at 8:34 pm #

    Елена, вас можно считать человеком, репрезентирующим наше украинское общество, культурный истеблишмент в частности?

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: