Параджанов

9 Jan

90 років сьогодні Сергієві Йосиповичу. Дуже люблю його: голос, фантазії, колір стиглого граната, сувої тканини через весь екран, загальні плани, гори, Софіко Чіаурелі, просту їжу крупним планом, брови як найважливішу деталь обличчя, сновидіння, передбачення, належність усім і нікомуненалежність одночасно, епатажність, любов до гористих ландшафтів, чуття крові, задавненість символіки, як ллється молоко, глобальність метафор – і гори, гори…

Недавно почула таке: азійськості властиво розтікатися вшир, долиною, а європейськості – стриміти угору, зберігаючи компактність простору.

Учора дивилася його “Леганду про Сурамську фортецю” – екранізацію грузинської легенди про юнака, який добровільно дався замурувати себе у фортечну стіну, аби вона встояла і не пропустила ворогів. Гарний, шляхетний і безсмертний символ, експлуатований радянською (та й будь-якою тоталітарною) ідеологією нещадно і безсовісно – але від того не менш гордий і шляхетний.
Це Ірочка Ростовська передала мені DVD з фільміком у подаруночок – і я рада можливості поновити стосунки на новому витку. Я завжди цьому рада.

Кілька кадрів. Нагадали грузинську поїздку влітку 2010:

1

2

3

5

6

Одна відповідь to “Параджанов”

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: