про ігри

16 Nov

Під ялинкою в холодному актовому залі щороку була та сама гра. Кругом ставляли 9 стільчиків спинками досередини, баяніст починав грати, а десятеро діток, що зголосилися, – бігати по колу. Музика раптом припинялася на ріжучому кластері, діти гепалися на стільці, хто ближче стояв, а частіше – хто дужче пхався. Один лишався стояти. Невдаху відводили убік, прибирали одне сідало, і далі тривало у форматі «дев’ять діток/вісім стільчиків», і так аж до останнього стільчика, біля якого, спідлоба зиркаючи, бігало двоє найшустріших, і тоді вже най- із най- діставався приз – подарунок у паперовому кульку з двома десятками карамельок, шістьма шоколадними цукерками і – це важливо! – двома мандаринками.
Я ніколи не грала. Взагалі не граю, коли знаю, що можу не виграти. А тут точно не виграла б.
Грузинські мандаринки мені досі пахнуть Новим Роком, а штатні скорочення – грою у «десять діток/дев’ять стільчиків».

Що ж до ритуалів і основі – думаю, тут пахне жертвоприношеннями. Читала про щось подібне у ранніх-ранніх християн: коли приносили жертву (вважаймо, що то було ягня), то перекидали в колі з рук на руки, на чиїх руках вмирало – той відмічений богом. Опис подібних народних забав зустрічала у рускіх старих фольклористів, у Анічкова, здається. Під назвою “жив курилка”.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: