традиційно-ностальгійно

13 Oct

у такий теплий день під Покрову побачити раптом збадьореного метелика на моєму морозчику,

а також почути журавлів. мені взагалі здалося спочатку, що то велика зграя собак десь іздалеку наближається, такий гамір зчинило птаство. я багато разів спостерігала, як вони прилітають, але ніколи – як відлітають. навесні, знаю, побачивши їх, не можна казати “журавлі”, щоб не журитися влітку – восени, мабуть, можна, аби у листопаді мати плідні поетичні зажурини…
IMG_4468

IMG_4473
фоти не відбивають десятої! сотої!!! частини від цього недільного чару: задушливо-медового хризантемкового запаху, ледь чутного тріпотіння метеликових крил, обережного останнього тепла, що і бджілок і трутнів і комариків здійняло, трав’яної вогкості, яка все одно не протряхне до вечора, і тривожного курликання згори, на яке мій колись гарячий сеттер підняв таки сивіючого писка і вдууууумливо повагом провів очима довжелезну низку з чотирьох ключів…
а кажуть, у культурі нині превалює зображення. ясно, що панує, – коли нема хисту ретельно вслухатися, внюхатися і написати про решту. так само, як недолугий музикознавець замість розповісти про музику, белькоче “прослухаймо фрагмента”…

Відповідей: 10 to “традиційно-ностальгійно”

  1. Костянтин Москалець Жовтень 13, 2013 at 5:58 pm #

    вони цієї осені справді якось особливо тривожно кричали, ще ніколи такого не чув, прожогом вискочив на балкон, почувши наближення тих криків…

    • mamache Жовтень 13, 2013 at 6:12 pm #

      я читала Ваше. згадала, коли почула тих “веселиків – невеселиків”…

  2. olgakomenda Жовтень 13, 2013 at 11:03 pm #

    Такий хвилюючий початок, таке ласкаюче вухо продовження, ну і на ж тобі кінець. Нічого собі ностальгійно.🙂

    • mamache Жовтень 14, 2013 at 7:22 am #

      ггг ну так, а Ви хіба не помічали. а ще краще: сІдає за рояля і щось награє неповороткими пальцями, а я завжди хочу спитати: слухай, піаніст з 1 курсу училища заграє це краще за тебе. ДЛЯ ЧОГО ТОДІ Є ТИ, МУЗИКОЗНАВЕЦЬ?

      • olgakomenda Жовтень 14, 2013 at 11:23 am #

        🙂 Ви праві. І про перше, і про друге. В мене, коли я вчилася в училищі саме такий досвід був з однією вчителькою (не буду казати з ким саме🙂. Вона не тільки грала, але ще й співала. Так неважненько, що лишенько. Причому вона це робила довго, нудно, по півгодини нераз, Їй самій це страшенно подобалося — слухати себе. Вона насолоджувалася, а група вся тим часом душилася зі сміху (поки її увага була в нотах, а погляд звернений до фортепіано; бо коли вона поверталася до нас ми нічого такого старалися собі вже не дозволяти). Отакі були. Паразити🙂 Але був в мене ще і непоганий досвід того, як уміння пристойно читати з листа, ілюструючи те, про що говориш (невеличкі фрагменти, зрозуміло), навпаки заохочувало студентів. Так робила нам свого часу відома Вам Кияновська Л. О. І я Вам скажу, що на нас, другокурсників, це справляло дуже і дуже піднесене враження. Тому що вона досить пристойно (не скажу бездоганно) вміла це робити. Я і сама іноді таке практикую (з тих тем, ясно, які колись були вивчені, бо на теперішній час читка лишилася, але пальці трохи тей як його), і тоді мої студенти, а особливо ті, що без музичної школи (в інституті) впадають просто таки в благоговійний жах. Бо для них вміння грати на фортепіано двома руками, та ще й в темпі і з належними штрихами — це прояв вищої божественної суті.🙂

      • mamache Жовтень 14, 2013 at 11:29 am #

        розумію. але я насамперед про те, що музикознавство є насамперед мистецтво судити про мистецтво. різновид перекладу з мови музики на мову мови. якось так.
        так і тут. мені йшлося не про фоти, а насамперед про можливість то описати. я часто фоти чіпляю тільки тому, що закони СЕО і СММ то диктують. мовляв більше народу ведеться, коли картінка є. на жаль, це правда. такі часи.

  3. olgakomenda Жовтень 14, 2013 at 11:42 am #

    Абсолютно з Вами згідна. І про музикознавство, і про часи. Розмова, яка не потребує картинки (візуальної чи аудіальної), передбачає високий, якщо не височенний, рівень знання предмета розмови — і того, хто говорить, і того, хто слухає. А це не так часто сьогодні зустрінеш. Це треба визнати.

    • mamache Жовтень 14, 2013 at 11:46 am #

      хтозна (це я про того, хто слухає). а якщо підшукати прості і влучні слова – універсальні, емоційні, точні? багато думаю про це. “кто ясно мыслит – то ясно излагает”, moze nie?

      • olgakomenda Жовтень 14, 2013 at 12:53 pm #

        Так, я як вчителька переконана, що пояснення має бути простим і ясним, на то воно і поЯСНЕння, від слова ясне. Максимально простим і ясним. Але з мого двадцятирічного досвіду (я працюю з 17-22 річними), я роблю висновок, якщо дитина до цього віку доросла порожня і така прийшла до мене в клас (не з музики власне, про це вже й мови нема), а хоча би зі шкільних предметів, то тут вже практично можна поставити крапку в намаганні щось їй пояснити (за рідкими винятками). Зачепитися ж нема взагалі за що (а такі бувають). А ще я знаю по собі: те, що сама помну руками, пожую, потру і т. д. — для мене значно ясніше, ніж те, про що я прочитаю, послухаю збоку, не жувавши предмета сама. Так що думаю з боку слухача повинне йти зусилля доброго розуміння не менше, ніж зусилля доброго пояснення з боку того, хто пояснює. Зусилля повинні йти назустріч. Але і навіть це не гарантія. Всього лише шанс.🙂

      • mamache Жовтень 14, 2013 at 12:55 pm #

        стовідсотково. згодна з усім.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: