Сталкери

7 Oct

Ну хто ж знав, що дорога на Овруч через Димер частково пролягає по ЗОНІ? Помітив малий:
– Лена, Юра! На дороге, кроме нас, ни души!!!

хлібна машина з Чорнобиля

хлібна машина з Чорнобиля

IMG_4350

Так і було. Трохи згодом ми вперлися у шлагбаум, міліціянт лагідно пояснив, що їхати можна, але не наліво (бо ліворуч починалася Чорнобильська пуща), а на Овруч – праворуч лісом. І бажано не зупинятися, а ще краще додати швидкості, благо дорога пристойна, як на закинутий шлях.
Так ми і поїхали. Я майже не фотографувала, та й зрештою. Так розповім:

1. кинутих напризволяще будинків і автобусних зупинок валом в Інтернеті, на сайтах типу http://forum.pripyat.com/showthread.php?p=105336 . Повно їх і по Україні, зокрема у Ворзелі у недіючих санаторіях. Враження таке саме: суміш містичності, бридливості від такого нехлюйства і жалю, що це б кудись перенести та рук докласти. Що більше фантазії – то більше містичності. А коли дерево пророста крізь стелю чи заєць вискакує з вікна – це навіть красиво і поетично.

2. решту дочиталася в Інеті. Дорога проляга через Поліське. Колишній райцентр людьми майже полишений, но зрідка акуратно напиляні дрова в лісі, а подекуди навіть телевізійні антени. Трохи тут живуть.
Но не це найголовніше. Може, хто і знав. Я не знала. Поліське залишене людьми У 1988 РОЦІ. Вдумайтеся – за два роки по вибухові. Майже 12 тис. населення у селищі плюс навколишні села. Лише у 1988 було вирішено, що тут жити не можна. А два роки по вибухові тут жили. Навіть нову школу здали – але ніхто вже туди не пішов…
но комент. подумайте про цих людей: чим вони дихали, про що вони думали і де вони нині.

3. мутантів і зомбі не бачили. Слідуючи проханню патруля, не зупинялися. але з того, що виділи з вікна, – сім’і! цілі поляни білих і польських грибів обабіч дороги. По 20-25 коричневоголових красенів. А дорогою цілі грибні базари. Не думаю, що з самої зони. Але десь поблизу.
…а, і рибни цистерни.
…і про кількість дичини в лісах можна лиш здогадуватися. Загалом же мальовничо надзвичайно – як в усіх місцях, де не буває людина, найбрудніша з тварин. І дуже чисто – ані тобі пляшки, ані кулька. Тим містичнішою виглядає засторога щодо забруднення радіоактивного.

Ну, а де ми були ДО і ПІСЛЯ зони, я зара напишу. Чекайте. Поки що ми сталкери, і це найголовніше враження малого.

Відповідей: 2 to “Сталкери”

  1. Костянтин Москалець Жовтень 7, 2013 at 4:31 pm #

    оця деталь про відсутність сміття дуже промовиста; у мене в лісі просто неймовірне гидовище створили грибники😦

    • mamache Жовтень 7, 2013 at 5:43 pm #

      ну так. а мені ще згадалося “Не смітіть словами” від Мері Поппінс. принаймні з вікна авта картина просто казкова.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: