З мого FB

22 May

e

а й правда, що це? Такого у Кривому Розі мого дитинства було валом на всіх вулицях. Як, утім, і різних інших залізяк – болтиків, гайок, шайб Гровера, шариків із підшипників, дротів алюмінійових і мідних, запакованих у різнокольорові пластмасові кожухи. З таких дротів ми робили пульки для своїх рогаток. Для самопалів були пульки з алюмінію чи – ховайся! – з зігнутих цвяхів, сама не стріляла, не знаю.

Принаймні коли ми з Анічкою переїхали в Ніжин, однією з перших моїх мрій була для неї корона Сніжинки. І ясен пень, я твердо знала, що на всяких вулицях валяються купи дроту. Його треба акуратно сформувати і обмотати сріблястим дощиком.
А фігушкі. У Ніжині таке на вулицях не валяється. Довелося скрутити дротину зі ставень старезного грецького будинку, хай вибачать мене власники.

А, ну да. Це вкладиш із трансформатора. Точніше знає моя мама. Вони чомусь лежали стосами і пірамідками на смітнику біля мого будинку. Поряд з мішками клаптиків, бо смітником користувалася і швейна майстерня. З клаптиків ми, було, шили на пупсиків. А єшками кидалися, як сюрікенами. Вони добре вгрузали в пісок і в дерево.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: