Корець

1 May

Такі маленькі українські містечка в основному схожі: тихі і запустілі. Десь у такому буваючи, ми щоразу гомонимо про те, що коли б доля закинула сюди, що ми робили б, чим би заробляли на хліб, з ким би спілкувалися і чому і як навчали б дітей. Любомль чи Гадяч, Короп чи Середнє, Бородянка чи той-таки Корець… не вмерли б, мабуть, та й Інтернет повсюдно є, і провінція не ззовні, а всередині, а все ж…

На Корець я завжди дивилася з вікна, він лишався по праву руку на шляху до Рівного, в акурат перед Самострілами, де ми кілька разів ставали в симпатичному мотельчикові. Корець = Свято-Троїцький жіночий монастир, і вказівок є дві, перед з’їздом с траси в містечко і так само перед виїздом. І на сьогоднішній день найзнаменніше місце там – жіночий монастир, він діяв завжди і за Совітів також, серед де’яти інших дивом не закритих, і такий він традиційно-рожевий, дуже православний і класичний, чистюсінький і вилизаний, просто в центрі міста, навкруги квіти і зелень…
Решта ж – старе й запилюжене. Городу скоро 1000 років, тут і Хмельницький був, і Залізняк, і Острозькі, і Сковорода, і Анна Андро (Оленіна) скінчила свої дні і похована в монастирі – а без Оленіної, можливо, не було б пушкінського “Я вас любил: любовь еще, быть может”. Каолінові поклади тут були, і порцеляна, кажуть нам у музеї, не гірша за саксонську, доки не вичерпалися запаси, і мануфактур кілька. І до Другої світової існувало таке тихе напівєврейське містечко, а тоді звезли всіх євреїв з округи на замковище у гето і розстріляли, числом біля 4000…
…а я читаю підписи у краєзнавчім музеї: євреї лікарською справою займалися і торгівлею. І думаю, скільки треба лікарів і торговців на містечко у сім тисяч наріду, і чим займалася решта? А тоді стою на замковій землі, у яку запресовано стільки страждань. І ця недавня історія болить мені найбільше, хоч відчуваю, що й козацькі ватажки погуляли тут немало.

Замок Чарторийських згорів 200 років тому і не відновлювався, там тільки зовнішні стіни й руїни, і на диво відновлений акведук – думаю, тут зустрічають світанок випускники і приїжджають весілля, інакше у відбудованому чотириарковому мості за загального запустіння немає жодного сенсу. Церков у місті 10 – це на сім тисяч людей – і вони прекрасні, голубі, червоні, рожеві, жовтуваті, і добре видний з замкової гори костел. А синагоги я не бачила, знаю, що було дві, а чи лишилося щось – хтозна.

вхід

вхід

IMG_3615

IMG_3618

IMG_3620

На центральній площі навпроти монастиря і біля маршруток на Рівне – краєзнавчий музей, вхід три гривні, люб’язні працівники, холоднеча всередині, біля самого виходу скриня, точнісінько як у моєї прабабусі, багато фотографій і старих документів, і картини місцевих художників. А перед стоїть скульптура Кобзаря (в Гощі біля парку Валевських її брат-близнець); ходить байка, що монумент бігом перероблений із Леніна, принаймні дуже схожий на Ілліча, а зовсім не на Григоровича… Недавно Андрухович щось таке писав про франківський пам’ятник, нібито перероблений зі Сталіна, і я не втомлююсь дивуватися живучості новітніх міських мітів.

гг

фото Кобзаря не моє, з Інету.

Відповідей: 6 to “Корець”

  1. olgakomenda Травень 1, 2013 at 7:09 pm #

    Відкриття для мене. Скільки славних імен з Корцем пов”язано,

    • mamache Травень 2, 2013 at 7:02 am #

      думаю, їх значно більше. бо дуже побіжне це знайомство.

  2. zarazko Травень 4, 2013 at 8:37 am #

    Дуже рекомендую відвідати монастир… Ми там були на колядках, наш хор запрошували. Насправді дуже цікаве дійство. І в самому монастирі відчувається спокій, благодать… З радістю повертатимусь туди ще й ще.

    • mamache Травень 4, 2013 at 8:48 am #

      я просто намагаюся відділити туризм від від
      відування святих місць. особливо монастирів. як на мене, треба коли вже йти, то цілеспрямовано йти туди, а не коли ти вилазиш з авта у джинсах і в пилюці і з фотоапаратом.
      для мене приклад – відвідування монастирів у Грузії, ми були в одному з екскурсійною метою, на авті 12 км препоганого шляху, на півдорозі наздогнали жінку, запропонували підвезти. вона озвалася: я йду в монастир – отже, йду пішки.
      якось так.

      • zarazko Травень 4, 2013 at 8:51 am #

        Це правильно, в монастир потрібно йти із певним настроєм, спрямуванням думок… А в якому монастирі Ви були в Грузії?

  3. mamache Травень 4, 2013 at 8:59 am #

    Шіо-Мгвіме, це поблизу Мцхети. давній і майже порожній, там до десятка ченців усього.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: