Прип’ять: 27 років тому

26 Apr

за день до цього з Києва вивезли дев’ятимісячного Гошу. Він дивився на мене з вікна потяга, махав весело ручкою – і раптом болісно скривився і тикнувся бабусі у плече.
Ми ж із Анічкою лишалися на всі травневі свята і потім ще лишилися, бо виїхати нікуди не можна було вже, я зайшла до кас на вокзалі, оцінила довжину черг – і вийшла, не настільки ми перелякалися радіації, аби вибиратися з Києва електричками, та й Ніжин, як виявилося потім, якось у стороні від радіоктивної хмари лишився, сказано ж “Богоспасаємий град”…

А це недавно натрапила на цікавий проект віртуальної Прип’яті у блозі Тронки, ось

і паралельно, як воно і буває, на “місто Ікс” – у “Лексиконі” Андруховича. У новий 1986 рік на головній площі Прип’яті двічі падала ялинка. А в місцевому Палаці культури створено було великий вітраж за мотивами “Останнього дня Помпеї”…

і ще, це Віктор надіслав. 1976 рік. Радянський фільм на “проізводствєнну” тематику “Кафе “Изотоп”. У молодого робітника АЕС загинула дівчина, і він замикається в собі. Друзі намагаються його зрозуміти. Ні, я зовсім не збиралася дивитися таке кіно. Але сама його поява симптоматична…
…а назва, назва… іжте аж вдавіться…
… дак отож. не треба гратися з такими речами.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: