побіжне

6 Apr

Нині прибирала на книжкових шафах. Час від часу треба просто підняти книжки, витерти пилючку і поставити томики на те саме місце.
так знаходяться випадково загублені (буває, що губляться випадково знайдені, но значно рідше, бо деякий час просто пам’ятаєш, де ти бачив цю книжку).
так, шукаючи відповіді на своє внутрішнє, знаходиш де не шукав.
так шукаєш одне, знаходиш інше – і маєш у думках доленосний поворот, саме такий, як треба.
зрештою, так підбирається стосик сусідів на поличці. ось як зараз. поруч стоять дві скромненькі темненькі: “Сад нетанучих скульптур” Ліни Костенко, видав “Радянський письменник” 1987 року – і такого самого формату, тільки у м’якій обкладинці, “Диригент останньої свічки”, поезіі Оксани Забужко (1990). Ні, я ніколи не поставила б їх разом навмисне – “противсіху” і “стару огирицю”, як вони ніжно величають одна одну. Але якось воно вийшло. Як, власне, і по життю і потім уже поза ним – хто там згадає людські відносини між сучасниками… а скажуть – видатні особистості…

це я над Марковим замислилася: мюнхенська українська діаспора, виявляється, мала всередині дуже складні стосунки, і КДБ майстерно на цьому грав.
А Юрчик казав мені ще за часів Помаранчевої революції: та у багатьох з цих ідейних ворогів і бізнес може бути спільний, і городи через межу. А то всьо – розваги для охлосу.

точно шо.

Відповідей: 6 to “побіжне”

  1. Lina Квітень 7, 2013 at 2:01 pm #

    🙂 скопіювала в Google “стару огирицю” – і так багато взнала….але згодна з вами -“хто там згадає людські відносини між сучасниками… а скажуть – видатні особистості…”, а ще ….жінки залишаються жинками, і мабуть краще б було, щоб З. так вже “технологічно” не вибудовувала свій піар, а Л.К. вже більш реальніше оцінювала новий час…І ще! я так і не зрозуміла,що таке – “стара огириця”?🙂 Дякую!

    • mamache Квітень 7, 2013 at 2:06 pm #

      огир – то кінь, причому знаєте, такий “конь-огонь” ууууух такий, що ходив тільки під богатирями.
      що ж до ОЗ і ЛК, абсолютно згодна з Вами, теж не вважаю продуктивним піар, побудований на нелюбові до схожого на себе. до речі, як Ви думаєте, назви збірки ЛК “Сад нетанучих скульптур” і роману ОЗ “Музей покинутих секретів” випадково збігаються за формою?🙂

  2. Lina Квітень 7, 2013 at 2:21 pm #

    Так це ж суууумно як :(Я себе кожний раз вмовляю -читай, дивись, але не переноси особистісні штришки на творчість таких людей (акторів, письменників….) Але ж так важко усім цим не затьмарити собі враження від твору…

    • mamache Квітень 7, 2013 at 2:30 pm #

      може бути щонайменше два підходи: 1) “життя-як-текст”, коли цілісно прожитий відрізок ми згодом сприймаємо як іще один твір автора, і тоді авторові подбати б про своє безсмертя, так би мовити…. про це ще Кундера писав…
      і 2). зовсім випадково натрапила на фрагмент чиєїсь лекції з історії філософії: “Фіхте народився 1762 року, а помер 1814. Думаю, цього досить”. Така полемічна загостреність, таке свідоме ігнорування подій життя можливе, думаю, коли ми говоримо про філософа і філософію, як науку, де предметом стає саморозвиток думки поза контекстом уже будь-яким.

      ну от якось так. я зараз багато слухаю канадські передачі “Очима культури” і не перестаю робити відкриття: як воно негладко було між сучасниками, і як це накладало (або й не накладало) відбиток на їхню творчість. ось лінк, коли схочете. http://kontakt.ca/features

  3. Lina Квітень 7, 2013 at 2:22 pm #

    Дякую ще раз – з задоволенням читаю ваші нові пости….

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: