Волинь. Коменда.

10 Feb

Олеся Коменда передала Юрчикові на день народження чашки з каменю. У нас тут само отримали назву “камінний цвіток”. Дуже люблю цю казку, вона мені таким непевним віддзеркаленням “Снігової Королеви” вигляда, ну, про це якось іншим разом.

Ользі Іванівні велике спасибі за її щедру душу і велике серце. За те, що ледь з’явившись на обрії, вона напрочуд легко, невимушено і комфортно зайняла свою нішу в моєму житті. Моє волинське надбання номер три, і в усіх трьох як одне – гострий розум, адаптивність і неймовірна, шалена інтуїція. мо’, це така їхня волиняцька штука?
принагідно, бо люблю писати про своїх людей. Номер один – Олександр Якович Ростовський, мій начальник упродовж двадцяти років, чудовий батечко і затятий рибалка з Шацьких озер. Номер два – Андрейко, колишній колега, родом із Красної Волі, де колись довгенько тупцяв Наполеон. І номер третій – Олеся, чиє коріння з Локачів, якій я дуже рада, яка передружилася з моїми друзями і передружила мене зі своїми, і тепер потихеньку формується маленька Касталія: Валюша, Лєна, Оля, Аліна, Танюша, Юрій, Костик, Валерій, Адам, Петро, Іван… а воно ж як вир отой – втягує і втягує… а ми з Олічкою скромно збоку стоїмо, потираємо ручки й хіхікаємо од радості.

Ось він, Олесин подарунок, нам якраз до кави по-бессарабськи, куштованої в Чернівцях. Принагідно даю рецепт:

каву варю у джезві майже без цукру, хіба шо трохи для пом’якшення води. поки вариться, в чашці розтираю жовток із двома чайними ложечками цукру. добре розтираю – до білого і до збільшення об’єму удвічі. зварену каву розливаю по “камінних цвітках”, зверху швиденько розкладаю жовткову суміш, а ще зверху бігом присипаю меленою корицею і гвоздикою.
і одразу на тацю. і пити.

IMG_3473

IMG_3474

Відповідей: 5 to “Волинь. Коменда.”

  1. papik Лютий 10, 2013 at 4:35 pm #

    Горнятка пречудові, пити каву з них екзотично.
    А Олеся – дійсно, надбання.
    Небагато є людей, яких знаєш ніби все життя.
    І які будуть хіхікати з тобою. Бо понімають, ггг

    • mamache Лютий 10, 2013 at 4:36 pm #

      дадада

      • olgakomenda Лютий 10, 2013 at 10:24 pm #

        Лєн, дуже дякую за неймовірно гарні слова в мою адресу. Вдячна долі, що знайшла Вас і Юрія Івановича, а через Вас — й інших, дорогих моєму серцю касталійців. Коли б хто ще рік тому сказав мені, як будуть розвиватися події — і про Юрія Івановича, і про Вас, і про все інше, — я б сказала: та це неправда, бути такого не може, тому що такого просто не може бути. А тепер я не перестаю радіти тому, як все складається. Життя гарне своїми приємними несподіванками. Лєн, Ви з Юрієм Івановичем — дуже різні, але кожен по-своєму — надвичайно мені цікавий і дорогий. А головне: дуже ціную те, що ви обоє робите для невиправної мрійниці й провінціалки Коменди. Між іншим, Юрій Іванович якось казав, що ідея приїхати на Стравінського, з чого все й почалося, належала не йому, а Вам (!!!) Дуже рада, що Вам сподобався подарунок. Ну не знаю наскільки це прям камінний цвіток, щось від дзвіночкової форми ніби є, але ж це не малахіт, Боже збав, це нібито онікс. А головне — все щиро й від душі. Каву за Вашим рецептом ще не варила. Але обов”язково зварю. Уявляю собі, як це смачнюще ))) Юрію Івановичу, що надбання — це точно. але хто й чиє — тут іще нада поразмисліть. Спершу, кстаті, хотіла взагалі похіхікати тут, но потім взяла й розчулилася.

  2. adamnet21 Лютий 11, 2013 at 8:21 am #

    душевно)

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: