до 60-річчя Джима Джармуша

22 Jan

кілька рядків буквально. Dead Man Джима Джармуша – одне з моїх найбільших кіновражень. Суміш вестерну, психологічної драми і трилеру. Ніжно-юний Джонні Депп, іронічно-всезнаючий Гарі Фармер, альтернативно-панковий, як завжди, Іггі Поп. Прекрасний просторово-етнічний саундтрек Ніла Янга, його містична гітара, розкішні звукові ефекти.
Фінальна сцена просто чудова. Вітворення давніх поховальних обрядів, старих і всезагальних, як світ. Філософська невідворотність смерті і щоразу наново пережита індивідуальна трагедія прощання…
… і останнє Блейкове “Nobody, i don’t smoke” – і тютюн, єдиний тут уже запах живого, лишається незатребуваним. Як у безсмертній новелі О.Генрі, двоє близьких людей жертвують один одному найбільшу коштовність, і водночас жоден її не потребує. Але генрівські герої ще зароблять грошей і відростять коси. А ці ні. Ці вже не живуть.

а цікаво, чи так само я сприймала б Дедмена, коли не читала б, скажімо, Фрейзера, Леві-Строса, Малиновського, Велецьку чи Ольгу Сєдакову? хм, питаннячко…

Відповідей: 4 to “до 60-річчя Джима Джармуша”

  1. papik Січень 23, 2013 at 8:32 am #

    Не так, бо “содєржаніє – функция воспрінімающєго” (с)

    • mamache Січень 23, 2013 at 8:44 am #

      а я тільки подумала про колективне несвідоме і культурні архетипи…

  2. Василько Лютий 7, 2013 at 3:03 pm #

    Мені кава і цигарки і запізнілі квіти чомусь більш до вподоби.
    Але чоловік визначний…

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: