Музичні враження тижня, оуууу: Pentatonix

15 Dec

Слухаю Carol of the Bells by Pentatonix. Третій день підряд. Неможливо прекрасний стан закоханості, кажу вам.

І тут кілька зауваг. Це і не кавер, це вже кавер кавера, власне, приджазований варіант Леонтовичевого “Щедрика”, обробки української народної пісні, що побутує й донині. Драйв просто шалений. Давно не чула такого розкішного поєднання голосів, я таки слідкую за вокальними акапельними угрупованнями. До ансамблювання зазвичай надаються однорідні голоси, в’єм, в’єм, – а тут не страшно замішати у фантастичний коктейль таких різних співаків…
Це перше. Друге – motto з чотирьох звуків і трьох нот, геніально впіймане колись Миколою Дмитровичем Леонтовичем, очевидно, заховує в собі цей драйв, розкручуючись як пружина і надаючись до безлічі контрапунктичних штук, поліфонічних протискладень, які вже самі – мелодії, не менш цікаві і впізнавані. “Щедрик” Pentatonix-а не пролітає миттю повз тебе, як Леонтовичів – він накочується хвилями, вирує, захоплює, щемить, відпускає і знов забирає – до зашпорів, до сонячного сплетіння, до кінчиків пальців, до дна душі…
Ну, і третє. Сама робила подібне колись. Можливість творити зі студентами отаке ансамблеве чудо – єдине, за чим я жалкую у своїй педагогічній кар’єрі. Решта є у мене і зараз. А от Аутентика немає – крім спогадів і недавновіднайдених записів, які я вішала у своєму ВКонтакті.
Так от. Я добре пам’ятаю, який він – момент найвищого задоволення від ладного звучання добре зробленої музики. Я дивлюся в їхні обличчя і бачу те саме. Це не екзальтованість Take Six, не діловитість ManSound і не пацанські витребеньки нестаріючих піккардійців. Це інше. Це людське. Тілесне задоволення. Насолода. Кайф. Розкошування. Втіха. Бенкет. Fizycznej przyjemności. Rozkosz. Delight. Feast. Luxury.

Наостанок зізнаюся: це Лєна Марінічева повісила у своїм блозі, а Адам у своїм. Я хотіла була дотерпіти до Різдва. Нє. Не втерпіла. Хай усім на хвильку стане добре, як мені.

Відповідей: 8 to “Музичні враження тижня, оуууу: Pentatonix”

  1. adamnet21 Грудень 15, 2012 at 7:37 pm #

    щиро радий, що ви раді)

    • mamache Грудень 15, 2012 at 7:38 pm #

      присягаюся, Адаме, давно не чула подібного рівня. просто щаслива з того.

  2. Костянтин Москалець Грудень 15, 2012 at 8:03 pm #

    Дякую, дорога Олено, направду до кінчиків пальців; аж сніг замерехтів за вікном.

    • mamache Грудень 15, 2012 at 8:07 pm #

      я передивилася на ютьюбі все, що у них є. здебільшого кавери на попсу, як у PianoGuys. та менше з тим. щоразу цікавіший постмодерністичний феномен кавера.

  3. mintsniff Грудень 16, 2012 at 2:49 pm #

    спасибі! а мені школа згадалась – ми цієї щедрівки на уроках музики співали))
    http://grooveshark.com/#!/search?q=pentatonix

    • mamache Грудень 16, 2012 at 2:58 pm #

      ми теж. а в музичному училищі першим моїм хоровим враженням був теж Леонтович – “Ой сивая зозуленька”. Вони нарівні у мене стоять в душі, хоч і розумію, що “Щедрик” направду геніальний – за прозрінням у майбутнє.

  4. ванда Грудень 20, 2012 at 9:04 am #

    ещё у леонтовича не стий вербо.к этому заслушалась натали коул рощдеств песни.вчера лицеистам показывала рождеств концерт андр бочелли.спасибо Леночка.

    • mamache Грудень 20, 2012 at 9:29 am #

      у Леонтовича много всего не-лауреатского прекрасного. все-таки какое ощущение хора великолепное. а в этих англичанцев влюбилась просто.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: