Іздрик: Гардероб

30 Nov

У пана Юрія болдінська осінь, ій-Богу, не втомлююся перечитувати і насолоджуватися кожним вигином строфи, кожним словесним скрутом, рясними переліками, співзвучностями й асонансами… і все це таке тонне і тоноване, і все це таке тонічне і музичне, і таке невмолимо-цинічне, і таке безпорадно-безборонне…

… і дуже мені близьке. тому, як каже Адам, #лютопєарю Мертвий щоденник, тобто ЖЖ Іздрика. Я навіть не можу сказати, що мені подобається найбільше. Але оце сьогодні переклалося. Так вляглося ніби.

когда ты приходишь, ты есть —
и все так
будто бы так было вечно
как создана женщина
в радость и в страх
как муж ей в пару, конечно
из дров, из ребра, из бедра ли –
но в такт
вдвоем образуя созвучность
в тон глаз, в цвет волос, под запах и стать
под самки звериную сущность.
я выкроен точно на твой мотив
лекала те сам воровал
спрячься в тени небритой щеки
закутайся в мой рукав
надень меня просто как шарф или плащ
в карман свой меня впусти
и только тогда на пороге не плачь
тогда уже можешь уйти

ОСЬ ОРИГІНАЛ
коли ти приходиш і є
то є так
ніби так є споконвіку
як створено жінку
на радість і страх
як створено їй чоловіка
із дров чи з ребра чи з бедра
але в такт
на образ її і подобу
під колір волосся під запах і смак
під самки звірячу вроду
я скроєний точно на твій мотив
я сам ті лекала крав
сховайся у тінь моєї щоки
закутайся в мій рукав
вдягни мене просто як шарф чи плащ
в кишеню мене впусти
і вже на порозі тоді не плач
і вже собі можеш йти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: