Сергій Козлов. Іжачкова скрипка (чернігівське)

26 Nov

Їжачок ще бозна-коли збирався навчитися грати на скрипці. «Шо ж воно, – говорив весь час, – пташки співають, бабки дзвенять, а я тілько сичати й можу?”
Узяв він, настругав соснових дощечок, висушив їх і став майструвати скрипку. Вийшла скрипка легесенька, співуча, з веселеньким смичком.
Скінчивши роботу, Їжачок сів на пеньок, притиснув до щічки скрипку і потяг смичка згори донизу. “Пі-і-і…” – писнула скрипка. І Їжачок посміхнувся.
“Пі-пі-пі-пі…” – знов вилетіло з-під смичка. Їжачок став придумувати мелодію. «Треба придумати таку, – думав він, – щоб шуміла сосна, падали шишки і віяв вітер. А потім щоб вітер замовк, а одна шишка все хиталася б довго-довго а тоді, нарешті, впала – геп! І тут нехай уже дзижчать комарі і надходить вечір”.
Він зручніше вмостився на пеньку, міцненько притис до себе скрипку і змахнув смичком.
“Ву-у-у!..” – загула скрипка.
“Нє,- подумав Їжачок,- так бджілка гуде… Та нехай уже. Хай це буде полудень, гудуть бджоли, яскраво світить сонечко і по стежечках снують мурахи».
І посміхаючись, він заграв: “Ву-у-у! Ву-у-у-у!..”
“Получається!” – зрадів Їжачок. І цілий день, аж до вечора, грав «Полудень».
“Ву-у-у! У-у-у!..” – розносилося лісом. Подивитися на Їжачка зібралося тридцятеро мурахів, двойко коників і один комар.
– Ви трошечки фальшивите,- ввічливо втрутився комар,коли Їжачок притомився.- Четверте “у” треба взяти трішечки тонше. Отак-о…
І він писнув: “Пі-і-і!..”
– Ні, – відказав Їжачок, – ви граєте “Вечір”, а у мене
“Полудень”. Хіба не чуть?
Комар зробив крочок назад своєю тоненькою ніжкою, схилив голівку набік і підняв плічка.
– Так-та-ак, – протяг він, прислухаючись. – Полудень! Об сі пори я дуже люблю спать у траві.
– А ми, – сказали два коники, – в полудень працюємо на кузні. Якраз за дві години до нас завітає бабка із проханням викувати нове крильце!..
– А у нас, – сказали мурахи, – саме обід.
Один мурах вийшов наперед і мовив: – Пограйте, будь ласка, ще трішки: я дуже люблю обідати!
Їжачок притис скрипку до себе и потяг смичком.
– Ох і смачно ж! – сказав мурах. – Я щовечора приходитиму слухати ваш “Полудень”.
Впала роса.
Їжачок, як справжнісінький музикант, вклонився з пенька
мурахам, коникам та комареві і поніс срипку в хату, щоб вона не відсиріла бува.
Замість струн на скрипці були натягнуті травинки, і, засинаючи, Їжачок думав, як він завтра натягне свіжі струни і все ж таки доб’ється, щоб скрипка шуміла сосною, віяла вітром і гупала опалими шишками…

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: