Тайкури

9 Nov


Невеличке село з загадковою назвою, кілька кілометрів від Рівного в бік Львова. Ймовірно, від польського “тайні гури”, бо село і правда дуже виразне, рельєфне, лежить між пагорбами, криві вулички, городи на схилах, стара бруківка-“соше”, величезне поле з футбольними воротами, густі кущі, яри, провалля, коні, кози…
Село відоме з 1570 року, а 1614 отримало магдебурзьке право. Мало навіть свій герб із Юрієм Змієборцем.

Посеред села – великий костел св. Лаврентія, датований 1709 роком. Стан украй поганий, і нема на те ради; а місцева жителька каже, що двадцять років тому ще не було такої руїни і на одній зі стін були рештки фрески. А ще, розповідає жінка (приблизно нашого віку), дітьми вони лазили у крипту, там стояли труни, і п’ятикласники гуляли там у жмурок, і один з хлопців сховався у труні, а тоді почав гукати, що йому душно…
Наскільки ми зрозуміли, після 1939 року костел уже не функціонував. Кажуть, там був великий і звучний орган. А потім там зробили сховище, спочатку для збіжжя, далі для міндобрив, ну, як положено. Але на дверях був замок. Тепер же – відкрито, проламується стеля, летять зверху цеглини, зяє крипта посеред підлоги, розчахнуті двері… пустка…

Нині на старому польському кладовищі рештки з крипти перезахоронені і стоїть хрест. Замок Вишневецьких майже розібраний ще після 1825 року. А торік ТБ-програма “На грані можливого” зробила передачу про тайкурських привидів, пошукайте на ютюбі, кому таке цікаве.

Отже. Не просто руїни, а руїни руїн, які хтозна чи варто відновлювати. Цього літа ми багато такого бачили. Но також бачили і багато старших споруд у значно кращому стані. Кому як пощастить.

в’їзд у село, попереду – костел св. Лаврентія

зовні

на подвір’ї

там само

вівтар

вихід

старі надгробки на польськім цвинтажі

рештки цвинтарної каплички

соше

тайні гури

Стемніло якось раптово. Мусили їхати, та, власне, це і все. Більше про Тайкури можна прочитати на моєму улюбленому сайті “Замки та храми України”, раджу.

А взагалі одне з наймальовничіших сіл, які доводилося бачити. Кажу ж, саме ландшафт увиразнює обличчя: пагорби, яри, ставки. Решта ж додається.
…як і те, що за сім кілометрів звідси Вільгір, коли вірити літописам, моя прабатьківщина.

Відповідей: 2 to “Тайкури”

  1. Костянтин Москалець Листопад 9, 2012 at 12:55 pm #

    тарковщина, суцільна тарковщина; от уже й привиди почали з’являтися…

    • mamache Листопад 9, 2012 at 3:45 pm #

      привиди ж у головах а не у криптах, бігме.

      а взагалі восени всігда тарковщина лізе в об’єктив.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: