Музичні враження тижня: Вікторія Полева

30 Sep

Now this bell, tolling softly for another, says to me, Thou must die.
John Donne

Завтра у Київській філармонії в концерті фестивалю “Мюзик Фест” звучатиме, зокрема, No Man is an Island – кантата Вікторії Полевої на вірші Джона Донна, англійського поета першої половини XVII століття. Авантюрне життя, любов, жінки, поезія, католицтво, проповідництво, хвороба, проза… У Донна дуже багато текстів про смерть, про скороминущість життя, про всеохопність страждань і сув’язь Людини зі Світом.

З них Вікторія вибрала кілька для своєї кантати, яку я нині прослухала тричі з превеликим задоволенням. Послухайте і ви.

Насамперед це просто красива музика — по більшості велична і піднесена, благородна і щира, оповідальна і пророча. Частинами я вгадую там жанрові прообрази Бароко — джигу, прелюдію, чакону, сарабанду… Десь можу вказати на систематичне використання барокових жеж риторичних фігур: interrogatio, sospiratio… Частково можу порівняти з поліфонічними мадригалами Томаса Морлі чи аріями-lamento Генрі Пьорселла. Власне, це і все. У самої ж Полевої дуже люблю хорові твори, і саме ця кантата нагадує мені розкішно-експресивний Псалом, написаний Вікторією до одного з фестивалів “Київ Золотоверхий”. Це було років 8 чи 10 тому, точніше не скажу зараз – але фінал був незабутній, неперевершений за накалом емоцій і виголошеною, ні — вихлюпнутою отак враз щирістю і безпосередністю висловлювання. Висловлювання людини, якій болить серце за все людство.

Тут якраз час навести знамениті (дякуючи Хемінгуеєві, звичайно)) слова Джона Донна з його Meditation #17, Devotions upon Emergent Occasions (1623):

No man is an island, entire of itself; every man is a piece of the continent, a part of the main. If a clod be washed away by the sea, Europe is the less, as well as if a promontory were, as well as if a manor of thy friend’s or of thine own were: any man’s death diminishes me, because I am involved in mankind, and therefore never send to know for whom the bell tolls; it tolls for thee.

(Жоден із нас — не острів, не сам по собі, кожна людина є шмат материка, частина цілого. Якщо кому судилося бути змитим морем, меншою стане Європа, хай би то був мис чи маєток твого друга, чи навіть і твій: смерть будь-якої людини применшує й мене, бо я єдиний з усім людством, а тому ніколи не питай, по кому подзвін: він також і по тобі.)

Мені жаль, друзі, я не зможу піти завтра до філармонії. Щиро заздрю тим, хто піде. Натомість переслухаю наново кантату і ще дещо з Вікіних хорів. Спасибі ютубчикові, як ласкаво називає його маленький Гоша.

Відповідей: 3 to “Музичні враження тижня: Вікторія Полева”

  1. Костянтин Москалець Вересень 30, 2012 at 10:01 pm #

    одна із найулюбленіших елегій Бродського, присвячена Джону Донну http://www.world-art.ru/lyric/lyric.php?id=7429

    • mamache Жовтень 1, 2012 at 6:43 am #

      так, я вже потім подумала, що пов’язувати Донна тре було з Бродським, а не з Хемінгуеєм.

      дякую дуже

      • mamache Жовтень 1, 2012 at 7:02 am #

        а яка чудова елегія. особливо перша частина: рясні такі довжелезні барокові переліки…

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: