Поезомузичні і позамузичні враження тижня: Жадан

23 Sep

«…камон, мен, шо ти тут устроїв оперу «Кармен»?»

Переслухала новий альбом Сергія Жадана “Zброя пролетаріату”, роблений разом із харківськими “Собаками в Космосі”. У Жадана люблю всяке, поезію і прозу, особливо “Депеш Мод”, але в “Депеш Моді” не сам Депеш Мод, а хор монгольських міліціонерів, волохаті пальчики Степана Галябарди на клавішах самограйки і “Мамині очі мариновані. Трішечки солоні”…
…і звідти ж гарячу промову американського християнського проповідника і вільний, дуже вільний її переклад, це все нагадує мені розповіді про музику: переклад композитором свого бачення, “зі слів на музику”, далі переклад оповідачем того, що сказав композитор, “з музики на слова” – і ось два кінці не сходяться, зовсім не сходяться…
Мені не дуже подобається поезомузика, коли чесно: задля контексту я переслухала ще кілька виступів поетів із музикантами. Маю з чим порівняти: в моїм житті є БГ, незмінно якісна поезія, гарна музика, добрий вокал і професійне аранжування. Там усе (попри Его фронтмена) творить органічну цілісність Музики: тут же мені здається спробою підкреслити окремість і інакшість Поета…
Утім, музичний ряд “Zброї” цікавий: додана духова секція (труба + тромбон), зараз багато хто таким бавиться: ТіК, Mad Heads XL, Мандри, але більше в етнографічному, фольклорному просторі, у просторі українського села і містечка. А тут – велике індустріальне місто, урбаністика, панк, хіп-хоп, “Інтернаціонал” у темпі польки, повторення простих мелодичних і ритмічних формул (так у 20-ті роки ХХ ст. експериментував Онеггер у Pacific 231, Мосолов у “Заводі”), фрагменти фольклору з радіва чи застілля в общазі, “Чом ти не прийшов” чи шось таке… Якщо і виникають паралелі, то з “Ляпісом Трубєцкім”, невипадково сябри так ентузіастично підхопили альбом, у них на Пяршаку я й послухала це
, ось вам Пяршак,
але вже бачила і на екс.юей
Реальність Жадана здеформована. Будь-яке деформування буває страшнувате, буває – смішне. Тут смішне, але і зворушливе водночас. Дивлюся на ютьюбі фрагменти записів із концертів. Чи достукається махновець Жадан до тих, кому адресує свої музопоези? До студентів і учнів ПТУ, до слюсарів і забійників віком бажано до 30; до юних сержантів строкової служби і старшокласників, до “п’яних тьолок – звьозд афтепаті”?

Хтозна. Нє, но стукати треба, хоча б і шляхом улаштування опери “Кармен”.

Жадан – кількома рядками:

Поміж заводи й військові частини
швидко відходять рештки тепла.

Єдине, що має над системою владу, –
Це булижник, зброя пролетаріату

Нікого не турбують свої потреби,
Тому давай, браток, все залежить від тебе.

Вчи історію, готуй революцію,
Лишай аудиторію, виходь на вулицю.

І нарешті, рядки з “Радіо Харків”, заради яких, очевидно, і стався альбом:

Партійне бабло й президентське табло,
Але хай не говорять, що нас не було.

Ну, і насамкінець як хочете: я обожнюю Жадана яко співця любові. От саме так, зі стьобом і вимахуванням:

І я готовий палити сусідські будинки,
Щоби вона звернула на мене увагу.

шо? пройняло? дак отож.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: