Поділля: синагоги

22 Jul

Перша. У Сатанові. Найстарша на цій частині України (1534 р). Споруда оборонного типу, височіє над рештками міських мурів і свого часу була частиною укріплення. Нині за нею наглядає чоловік, що живе поряд. Наглядає з власного бажання, своїми руками виносить сміття, вирубає бур’ян. Говорить про неї як про живу людину: я з нею говорю, я за нею скучаю, сварюся з нею інколи…
А всередині він показує нам арон-кодеш (місце для зберіганя Тори), центр із каменем (своєрідний омфал), вхід у крипту, приміщення для жінок, хедер для хлопчиків. і говорить, говорить, і все про неї, про євреїв, яких німці в Сатанові не розстріляли, ні. Їх зігнали у ринкові підвали (близько півтисячі народу) і замурували живцем. А старенька бабуся на вулиці говорить про те, що в різні часи українці переховували євреїв, а євреї – українців.

сходи з в’їзної вежі попід мури до синагоги

ось вона, красуня

склепіння

арон-кодеш у східній частині храму

вершечок вхідних дверей

ось цей “пуп землі” у підлозі посеред храму

ось він, проста абсолютно людина, що не хтіла ні назватися, ні грошей узяти

Друга. В Браїлові. Недалеко від Свято-Троїцького жіночого монастиря, колись костелу тринитаріїв, що дуже добре видно. Нині в синагозі розміщується один з корпусів швейної фабрики. Не роблять складу чи туалету – і на тім спасибі.

ось така дівчинка визирає

фрагмент оздоблення. вікно.

Третя. В Гусятині. Датована кінцем XVI-початком XVII століття. Ще кілька років тому тут був краєзнавчий музей. Нині ж – руїна, і не можна на це дивитися спокійно.

бачте, праворуч навіть прочитується МУЗЕЙ

всередині ж – ось таке, запах – самі розумієте, “Андрій, я тебе кохаю” – якраз на місці

Четверта. Синагога Ліфшиця у Вінниці на вулиці Соборній. Збудована наприкінці ХІХ століття, перед війною тут був клуб, під час війни – склад одягу розстріляних євреїв. Помовчімо.

нині єдина діюча у Вінниці. На першім поверсі банк, но коммент.

Оце таке. Думаю, аби я шукала цілеспрямовано, то побачила би значно більше. Але межа єврейської осідлості в імперії – це ми дивилися кілька років тому. Тепер же синагоги вписалися цілком органічно у подольські пам’ятки минулого – далекого і не дуже. Бо так само, як і все інше, відображають реальний стан буття і себе-усвідомлення.

На цім кінчаю. Мої кілька відсотків єврейської крові від прабабусі-вихрестки просять мене це зробити.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: