Чем топила бабушка Зоя

10 Jul

Я люблю рассказывать мисевскому про свою бабушку. Была она молодая и красивая, и не бабушка вовсе: я называла ее мама Зоя, в особо сложные моменты она появлялась в училище вместо родителей, и никто ни разу не заподозрил подмены…
Но училище – это потом. В пятницу вечером мама Зоя забирала нас с братом из детского садика, привозила в свой дом, сажала на кровать не раздевая и начинала топить грубку углем. Через час было тепло,через два – жарко, мы раздевались до трусов и прикладывали к животу куски мокрого картона – охлаждались.
Я рассказываю это Гоше. Он спрашивает: бабушка уголь в кульках покупала? Как для барбекю?
…такое было уже. Маленькая Аня еще декламировала “и сбежали от грязнули и чулки, и башмаки”, но я уже даже не объясняла, что такое первое и второе. Как и “кочерга за кушаком”, это были просто слова. Красивые, складные и деактуализированные слова.
Как и керосин, по-украински “гас”. Я рассказываю про “крамницю з продажу гасу” на бабушкином базаре. Про фитиль в керосиновой лампе, закопченное стекло и неверные отсветы на стенах. Про керогаз, на котором в бабушкином дворе летом варилась кукуруза – и пахло горячей водой, вареными качанами и керосиновой гарью.

Я еще много такого помню. Детективо. Лучше всяких приключений. Как раз на вечернюю беседу с маленьким Гошей. А моя мама следующим утром расскажет ему, как после войны они, две женщины и две девчонки, разгружали уголь. На зиму полагалось две машины. Перетаскать уголь ведрами была забота девчонок.

И Бог знает, нужно ли это рассказывать. Может, и правда деактуализировать? Повторяет же моя Аня: “забыла и не хочу даже вспоминать”.
Хм. А я хочу.

Відповідей: 2 to “Чем топила бабушка Зоя”

  1. Taras Tronka Липень 17, 2012 at 11:29 am #

    От і розповідайте🙂

    Зі свого досвіду – думаю, це нормально, що молоді не цікавляться старим. Родинними переказами починаєш по-справжньому цікавитися, коли сам обростаєш родиною, і коли полишає відчуття, що ти – сам – робиш усе уперше – і зможеш – сам – подолати все. Або просто розумієш, що мудріше буде прислухатися до старших – вони ж бо це проходили. А бува, що проходили й не таке…

    • mamache Липень 18, 2012 at 6:28 pm #

      ну так, але ж є і зворотній бік медалі. я знаю. чому діти не хочуть згадувати минуле. Бо ж були “ліхіє 90-є”, з яких ой не всі мої ровесники вибралися неушкодженими. як не вибралися багато маминих ровесників – “дітей війни”.
      і є велике викривлення свідомості – мало того, що вони ідентифікують дитинство, юність і бідність (з поетизацією останньої). Вони ще й твердо впевнені, що так і правильно, так і мусить бути. отут біда вкорінена.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: