Кость Москалець. Символ Троянди

2 Jul

Це довгенько було у мене всередині. Вчора по третім приступові майже скінчила. Лишалася тільки четверта строфа. Нині дописала – але й зараз подумки ставлю собі 4; до неї я ще повернуся, там не все бездоганно. А я люблю бездоганність.
Широке дуже коло асоціацій тут: і Умберто Еко, і Микола Зеров, і Йосип Мандельштам, і Наталка Білоцерківець – та й пушкінські і шевченківські тіні теж пробігають де-не-де. І кілька життєвих історій, що згадалися принагідно, – тільки ставши зрілою людиною, здатен правильно тлумачити те, що сталося.
А як без цього?

Спочатку Костьове. Потім моє.

СИМВОЛ ТРОЯНДИ
Віхті Сад

Є немічна весна, апатія без краю,
і обриси тремкі, і це стрімке перо;
Самотний мед гіркий, а іншого немає
У світі, де реве та стогне Ахеронт.

Божественний Платон в гімнасії порожнім
Сумує крадькома за юністю душі
І вгадує себе у діві перехожій,
П’ючи інакшу стать і розкоші чужі.

І дівич, і кентавр, ти знав багато весен,
Але оця найтонш наслідує Її
Розтулені вуста, заледь розпуклі перса,
Печальні сірі очі, подібні до твоїх.

Дощі, дощі, дощі – із присмаком Еллади,
З архаїкою снів, де скрапує вино,
Червоне і п’янке, мов перша кров Троянди,
Яка не порятує згасаючий еон.

Рік триста сорок сьомий. Діброви Академа.
Тендітний аромат. Остання зі спокус.
І ти, старий Платон, у присмерках квітневих
Накреслюєш хреста на мокрому піску.

Символ Розы

Бессильная весна, апатия без края,
Случайные черты, поспешное перо
И одинокий мед – и горше не бывает
В том мире, где ревет и стонет Ахеронт.

Божественный Платон в гимнасии просторном
Украдкою грустит о юности души
И узнает себя в случайной деве томной,
Вкусив иного пола и прелестей чужих.

Ты девственный кентавр, ты много знал апрелей,
Но этот так прозрачен, как будто бы в тени
Ее раскрытых уст, груди еще незрелой,
Печальных серых глаз, похожих на твои.

Дожди, дожди, дожди – а в каплях вкус Эллады
И архетипы снов, и раны от шипов.
Пьянит тебя вино из розового сада,
Багряное, как будто струящаяся кровь.

Год триста сорок семь. Дубравы Академа.
Чуть слышный аромат. Чуть тлеющий эон.
Соблазна тает тень – и в сумерках весенних
Крест чертит на песке стареющий Платон.

Відповідей: 6 to “Кость Москалець. Символ Троянди”

  1. Кит Василь Липень 2, 2012 at 7:37 pm #

    Олено, як на мій смак, все склалося вдало і технічно бездоганно, поздоровляю!

    Якщо ж, можливо, колись вдасться позбутися шерхлих новоутворів четвертої строфи (там, на жаль, зникла “перша” і з’явилися “шипи”, які не дуже псують, але додають чужого).
    Хоч — “лучшее — враг хорошего”.

    • mamache Липень 2, 2012 at 7:40 pm #

      та так. згодна з Вами. щодо шипів вагалася дуже. але вставила, бо треба був символ рани, крові і проникнення.
      4 строфа, кажу ж, не бездоганна. я ще повернуся до неї, і то не раз. варіантів було, мабуть, із півсотні. поки зупинилась.

      а “перша кров” НУ НЕ ВИЙШЛА, НЕ ВИЙШЛА!

      дякую дуже

      • Кит Василь Липень 2, 2012 at 8:26 pm #

        Воно прийде. Не приходить лише до тих, чий переклад не потрібен. А Ваш — потрібен!

  2. mamache Липень 3, 2012 at 8:41 am #

    хтозна, пане Валерію… я іноді сама себе питаю, длячего воно? зрештою, украінську сучасну поезію перекладати російською сенс іще є: існує досить великий російськомовний онлайн-простір, який цікавиться українським.
    но назад: цвєтаєву, ахматову, мандельштама… це ж акт чистого задоволення. абсолютно ірраціональний. і тим іще солодший. це ж просто повправлятися у паралелях і відповідниках…, почудуватися інакості синтаксису, особливостям морфологічним…

    • Ольга Липень 3, 2012 at 4:26 pm #

      Дорога Олено Ернестівно, на Ваших очах формується онлайн-простір, який цікавиться Ахматовою по-українськи. Йому треба дати шанс. Я звісно не експерт, але мені дуже подобаються всі Ваші переклади, а українські – особливо: їхня “етнохарактерність”, свіжість, ємкість, колоритність, а головне (і звідки вони беруться !?)- чудесні нові смислові відтінки. Як на мене, моментами Ваші переклади звучать значно краще, ніж оригінал. А головна спонука творчості – це завжди внутрішня потреба (“Пишу, тому що не можу не писати”). В моїй скромній особі маєте палку прихильницю Ваших творчих дерзань (а з Бартом, на жаль, поки-що контакт не склався (: )

      • mamache Липень 4, 2012 at 6:58 am #

        Дорога Ольго Іванівно, до речі Ахматову українською перекладати значно легше. ніж, скажімо, Ліну Костенко російською. Є якісь невловимі речі в синтактиці і в просодії, думаю, – ті, які дозволяють перекладати максимально близько до оригіналу.

        тут не все гладко. в перекладі Ахматової, до речі, теж наголос один не в тім місці стоїть, не скажу де😉.

        я пробувала вірші з польської перекладати і російською, і українською, другі виходять значно м’якші, і хтозна, яка тут причина: подібність морфолого-синтаксична чи щось інше.

        дуже люблю це; зрештою, ми, музикознавці, все життя те й робимо, що перекладаємо з мови на мову, прагнучи максимальної співвідповідності.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: