Ко дню рождения Анны Ахматовой

23 Jun

Давно не переводила ничего, жизнь как-то в другую сторону вильнула. надо бы вернуться, но какой-то должен случиться сильный эмоциональный импульс. для переводов несколько вещей должно совпасть: внутренний эмоциональный подъем, совпадение колебаний поэтических и твоих собственных (не знаю: ситуация, ментальное какое-то сходство, ну вот как-то должно “стрельнуть”: мое, мое…).

но это не все. нужна постоянная практика еще. вот сейчас немного отошла – и уже трудно вернуться. трудно.
поэтому из старого пока.

***
Намисто чотками спада,
Ховаю в муфті руки голі,
Я неуважна і бліда,
Я не заплачу вже ніколи.

Моє обличчя крейдяне
Ліловим шовком обляглося.
Це укривало не запне
Моє неприбране волосся.

Така несхожа на політ
Хода повільна, як на страту,
І під ногами ніби пліт
А не паркетові квадрати.

І тяжко дихаю невлад,
І очі дивляться в міжчасся.
На груди квітами лягла
Та зустріч, що не відбулася.

вот оригинал

Анна Ахматова
На шее мелких четок ряд,
В широкой муфте руки прячу,
Глаза рассеянно глядят
И больше никогда не плачут.

И кажется лицо бледней
От лиловеющего шелка,
Почти доходит до бровей
Моя незавитая челка.

И непохожа на полет
Походка медленная эта,
Как будто под ногами плот,
А не квадратики паркета.

А бледный рот слегка разжат,
Неровно трудное дыханье,
И на груди моей дрожат
Цветы не бывшего свиданья.

1913

Відповідей: 4 to “Ко дню рождения Анны Ахматовой”

  1. littlemissdarya Червень 23, 2012 at 8:34 am #

    Лена, знаешь, я очень люблю Ахматову, и никогда у меня не возникало даже мыслей о переводимости её стихов. А у тебя – хорошо и рифма чёткая и правильная и читается легко. Спасибо за такой пост!
    П.С. Я как нибудь найду и зачитаю тебе переводы Ахматовой на турецкий🙂 Вот это вызвало в моей голове когнитивный диссонанс и ступор🙂

  2. mamache Червень 23, 2012 at 9:34 am #

    Ахматову трудно переводить, однако возможно. Очевидно, сказываются таки украинские корни: в синтактике, в мелодике, не знаю…

  3. Кит Василь Червень 23, 2012 at 10:11 am #

    Як всі атмосферні вірші, можна перестворити Ахматову, хоч ніколи — повною мірою, тому що, Ваша правда, образ складається з мелодики, синтактики (“легкого дихання”), добору слів (у Ахматової — добірних і знов-таки легких) і найголовніше — мовного образу саме за рахунок лексики. В українській класиці (я про класику як елемент масової свідомості, як-от Пушкін) еквіваленту просто не існує, Лариса Петрівна чи Ліна Василівна містять набагато більшу кількість важких слів, що обтяжують плетиво і завжди нагадують про те, що “село з дівчини не можна вивести ніколи”. У Ахматової — Царське Село. Жодного золота чи коштовного каміння. Ретельно, релігійно виліплений образ Себе, з якого вилучено все зайве.

    Як на мій слух — попадання біля 80-85%, що є надзвичайно високим рахунком. Три опорні фрази: “я не заплачу вже ніколи”, “хода повільна, як на страту” і “та зустріч, що не відбулася”, — вистрілюють просто ідеально.

    Щиро вітаю! Чудова робота!

    • mamache Червень 23, 2012 at 10:25 am #

      дякую дуже, тут і правда повітря й атмосфера. Ліну Василівну пробувала перекладати – трудно дуже, і не певна, що вдало. мене відлякує, якщо чесно, оце, як Ви кажете “обтяжують плетиво” – нутряність і м’ясистість.

      а у Ахматової таки да, Царське Село. “Фаина, Вы можете себе представить меня в мехах и бриллиантах?” – спогади Раневської.

      дякую ще раз.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: