Кость Москалець. Вечірній мед

8 May

З тих творів, до яких повертатимуся багато разів. Є у мене така колекція, може, і не співпадає з топами, голденами і списками на всі віки, але це моє.
Через що включаю сюди “Вечірній мед”:
Найперше. Через величезну кількість музики, яка тут бринить. Бах, Моррісон, Кос-Анатольський, коломийки, Леннон, Вагнер, всіх не перерахувати. Орган, флейта, гітара, голоси, пташиний спів, усього не переслухати. Бринить сам простір, гуде повітря, рухи людей – чутні, а не дотикові, трамваї гримлять, барви тихнуть, чорні птахи роблять безмовні кола, а вогонь стає голосом, от у Ернста Теодора Амадея Гофмана хіба що так само.

Найдруге. Через архетипи, яких люблю шукати і які люблю вживати сама. Розмаїття модифікацій світових сюжетів. Біблійні та євангельські ситуації. Міфи. Маленькі трагедії з усесвітньої історії. Цитати з Ролана Барта і Умберто Еко, строфи з віршів, своїх і чужих, щоразу іронічно-доречні. Бідолашний Марек заснув, поклавши голову на тацю, тільки Ірода бракувало… І я теж засинаю, поруч з тобою, одягнений, Трістан і Ізольда, вічний архетип, тільки меча бракує, завжди чогось бракує, то сигарет, то меча, тільки сірий і незатишний ранок за вікнами…
Через упізнавані поведінкові моделі мого покоління, через ліхіє 90-і, які ми переживали хто як міг, але приблизно однаково; через ситуації, з яких виходила б приблизно таким самим чином.

Нарешті, найтретє. Роман має три частини, можна читати окремо, а можна разом, а ще там розсипані вірші Рябчука, Римарука і Малковича. Є небезпека, здаючись сентиментальною, таки проковтнути всі три частини з вечора до раннього ранку, десь сміючись до всцикачки, десь націдивши корвалолу в стопочку, десь ізлізши з крісла, аби розшукати призабутого Малковича… і тут-таки, плачучи, можна написати Костикові, і він відповість підбадьорюючим смайликом.

Дуже гарний роман. Усім раджу. Текст є в Інеті, Москалець сам до нього посилає зі свого блога.
А ще я вірші його перекладала. А ще я ще їх перекладатиму.

“коли о п’ятій ранку сніг паде”, і там само “Вона” у виконанні “Плачу Єремії”
“вербна неділя”
“срібне поле”, і там у блозі можна ще з півдесятка знайти

текст усе ж чіпляю. але спочатку, як завжди, уривок з роману:

– знаєш, мені подобається наш роман. Але прошу пояснити, чому в ньому стільки пиятик і п’яниць? Багатьох це денервує. Вони кажуть, що тут нема жодної цигарки з маріхуаною, жодної сцени над озером, жодної згадки про існування Інтернету або сексу – і жодного сюжету. Тільки кір і сині від кіру бухарі, поведені на поезії та музиці. Оленка казала…
        – Цей роман не для багатьох, скільки можна пояснювати. А твоя Оленка просто дурна, вона не знає, що таке метафора. Навіть цього!
        – А ти звідки знаєш, що вона цього не знає? – звелася на лікоть Андріяна, вродлива кобра.
        – Річ у тім, що пияцтво і пияки в нашому романі – це лише метафора, – заквапився я. – Так, скажімо, п’яний янгол є метафорою для душі, закинутої в тутешнє життя, яка бреде собі самотньо краєм світу уночі, при Господній при свічі. Проте навіть видимо п’яний янгол вічно залишається янголом, не перетворюючись на демона. Просто йому весело і він робить не те, що всі. У них із демоном субстанції різні, світлова і тіньова, розумієш? Тутешнє життя для янгола – це запій, який рано чи пізно минає. І він повертається Додому, цілий, тверезий, цнотливий, може, кілька п’юрок посивіли та й годі. Ясно?
        – Дуже ясно, – сказала ти до вікна, за яким одразу ж западає ще одна рання осінь. – Я не така дурна, як Оленка. Але я не знаю, що таке субстанція.

Я теж не така дурна, як Оленка. Я навіть знаю, що таке перцептуальний простір. Це щось схоже на субстанцію, нє?

Vechirnij-med-roman-Kostyantyn-Moskalec

Відповідей: 5 to “Кость Москалець. Вечірній мед”

  1. Костянтин Москалець Травень 9, 2012 at 7:14 pm #

    Reblogged this on Блоґ Костянтина Москальця and commented:
    Дорога Олено, дякую дуже-предуже!

  2. Костянтин Москалець Травень 9, 2012 at 7:15 pm #

    Щиро дякую! зробив реблоґ цього поста до себе, якщо Ви не проти.

  3. Кит Василь Травень 9, 2012 at 7:36 pm #

    Коли відчуваєш, що лишився сам над чорною прірвою неба, так вражає цей “резонанс через весь космос і хаос” — коли знаєш, що ти не один у світі. У “Вечірнього меда” є ще і пречудова назва, яка заключає в тихе і солодке сяйво увесь світ.

    • mamache Травень 10, 2012 at 6:53 am #

      так, Ви праві. Намагалася розгадати назву, виходячи вже не з тексту, а з контексту. Багато всього нагромадилося, ще повернуся до цього.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: