тиждень: музичні враження-4

2 Apr

перше – це Pomplamoose — двоє смішних каліфорнійців, Наталі Доун і Джек Конте, уміють, здається, все. Приджазована така музика, ну, і довідники дають інді, тобто індепендент, альтернатива, не-мейнстрим.

Вони називають свою музику glitz-free, я собі кваліфікую таке як “туга за hand-made”, поезія повсякденного. Дуже щиро і безпосередньо.

Спогад про прекрасні часи, коли музика (і яка музика!) творилася в гаражах, підвалах і кімнатах гуртожитків. Все, що ви бачите, – це все, що ви чуєте, – кажуть музиканти, і це чиста правда, роботу музиканта завжди цікаво бачити.
Мені подобається.Bust Your Knee Caps, невинне лукавство дівчини, яка в кашу собі плюнути не дасть у разі чого. Хочу таке перекласти, і то суржиком, суржиком. Спробую.
Jonny don’t leave me,
You said you’d love me forever.
Honey believe me,
I’ll have your heart on a platter.

Might you recall,
We’ve got a small family business
And the Family won’t like this.

They’ll bust your knee caps.
Ooh wop de do wop de do.
They’ll bust your knee caps.
Ooh wop de do wop de do.
))))

Angry Birds, ну, це так, баловство.

***

Безсмертні хіти Deep Purple. Драматичний та екстравагантний високий чоловічий вокал; карколомні гітарні соло, рев бас-гітари, те, що ми любили переслуховувати, додавши масимум “низів” на своїх Нотах і Юпітерах. А ще ми любили таке грати в контрабасовому класі у підвалі музичного училища, “знімаючи” то на слух на двох розбитих піанінах, а ще до цього – у каптьорці біля спортзалу школи, на бас-гітарі і старій “Іоніці”, де “до-дієз” означало те саме, що “мі-бемоль”, а молоді вчителі, не втримавшись, давали послухати, приходили пограти, підспівати і перекласти, таки повезло…
…і це була музика, і це було щось зовсім інше, ніж те, що ми мали навколо себе…

Child in Time

архівний запис 1970 року, і вони, красунчики: Річі Блекмор, Єн Гіллан, Джон Лорд…

***
Дочитала "Вечірній мед" Москальцевий, про це окремо треба написати, а поки:

камерна духова оркестра виконує Скорика, і Кос-Анатольський систематично перекидається в труні

…«куплю си телефон, зателефоную, бувай ми здорова, я тебе не чую»…

аки обле, огрімне і озірне чудище

Все. У Львові – зима, – сказав я, вмикаючи тихий шал цеппелінівської драбини в небо.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: