тиждень: музичні враження-2

18 Mar

1.
Тиждень, що пройшов під знаком Опери. І її привиду в рекламному ролику Skittles, що одержав нагороду в Каннах у 2006 році:

Мене цікавило все: скільки з опитаних мною людей знають, що саме співає кролик; що вони знають про рекламу Скіттлз; в які асоціативні ряди вписуються кролики; що містить у собі італійський текст Застольної пісні з “Травіати” Джузеппе Верді; чому в старих її радянських записах такі повільні темпи… і ще тисяча “чому”…

Адже Ролан Барт, під знаком якого я прожила цей час, проголосив “смерть автора”. І неважливо, отже, що той, хто створив ролик The Singing Bunny, чи ті, хто є цільовою авдиторією Skittles, – здебільшого зеленої гадки не мають про brindisi, Верді, театр Ля Феніче, Барта чи, не дай Боже, деконструкцію і Дерида. Арт-продукт відбувся; він живе своїм життям, входячи у численні зв’язки, продукуючи безліч коннотацій та асоціацій, видобуваючи архетипи з колективного несвідомого і породжуючи нові смисли. Я зараз намагаюсь про це все написати – а “цього всього” дедалі більшає, добре, що воно не хаотичне – а якось внутрішньо системне…
…і наразі я кручу його в руках як котушку з нитками, шукаючи кінчика.

А для тих, хто хоче порівняти Співаючого Кролика з оригіналом, – найкраще, як на мене, виконання Застольної. Повірте, я переслухала їх не порахувати скільки. Яке філігранне володіння дрібною вокальною технікою, яка неперевершеність бельканто, яка чистота і бездоганність!
Фільм-опера 1968 року. Режисер Маріо Ланфранчі. В ролях: Віолетта – Анна Моффо, Альфредо – Франко Бонізоллі.

2.
Щойно розпочатий і похапцем закритий “Вечірній мед” Костя Москальця. Прочитала вісім сторінок і заплющила очі. Бо там стільки музики і звучань, що можна втопитися, а я зараз не можу. Трохи, трохи згодом, я закінчу із білим кроликом і візьмуся за це.
І все ж:
Поверхом вище дівчина грає на флейті. Вона сліпа і не ходить до школи, а флейту купили недавно “O Меnsch, bewein’ dein’ Sünde groß”, і вона оплакує його невидющими очима, незримими звуками, надвечір, – а там сиплють сніги з молочно-свинцевих і пурпурових хмар, і я не знаю, як її звати.

Тут горить свічка, там грає флейта, а по суті, це одне і те саме, просто вогонь стає голосом, так, як civitas terrena перетворюється в небі небес на civitas Dei.

Навіть у цьому куценькому відтинку я багато про що знаю теж. Про те, що звучання флейти в нижньому регістрі має молочно-білий, а нагорі – свинцевий колір. І вогонь стає звуком, а звук вогнем, тобто може бути гарячим – а значить, і холодним. Свинцево-холодним.
І здогадуюся, що царство Боже – то молочно-свинцеві звуки, о так.
Дівчина грає на флейті мелодію протестантського хоралу “О людино, оплакуй свій смертний гріх”, ми говорили про це з Костем недавно, згадуючи його давніші тексти і “Гру в бісер” Гессе, шукаючи у Себастіана Баха тихі кроки смерті і смиренне очікування на неї, знаходячи відповідників до органних прелюдій фа-мінор і сі-бемоль мажор. Гарна вийшла розмова. Я повертаюся думками до неї весь час. Як і до Баха.

3.

Нарешті, жарт. Незлий кавер “Камеді Клаб”, навіть за умови мого більше ніж спокійного ставлення до такого роду розваг охлосу. Але поєднання непоєднуваного, шансона і джазу, блатних текстів і блюзових тонів справило немале враження.

Непогано. Пробачимо дівчинці відсутність власне джазового вокалу, це не так просто, повірте. Решта справді прикольна.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: