“Залізна Леді”: кінематографічні поневіряння

6 Mar

На The Iron Lady я чекала вже деякий час — відколи побачила на сітілайті знайоме обличчя і злякалася, що мені двоїться. Моя улюблена актриса і моя улюблена жінка-суспільний діяч; обидві в якомусь сенсі для мене ідеал і приклад для наслідування.
А за кілька днів моя Аліна написала у тві про якихось негідників, що у кінотеатрі увімкнули світло, коли обличчя Меріл Стріп було ще на екрані.

Кльово мені, – подумалося. Бо я до фіналу не дійшла. Мене вистачило лиш на півгодини перегляду цієї смішної і недолугої “біографічної драми”, як позначений жанр фільму. Плюс із плюсом раптом дали мінус — і подвійне очікування скінчилося нерозумінням і роздратуванням. З Великої Маргарет зроблено то дурнувату метушливу бабусю, що поспіхом чимчикує в маркет, наштовхуючись на чорношкірих реперів; то екзальтовану молоду особу, яка патякає банальності про політику в колі дорослих чоловіків; то невиховану тітку у неймовірному капелюсі, погану матір і погану дружину, що ледь не б’ється в парламенті з такими самими бризкаючими слиною дядьками.
Кажуть, сама баронеса Тетчер не схотіла дивитися фільм, бо кар’єра, бачте, це вам не іграшка. Кажуть навіть, що баронеса останніми роками страждає на деменцію. Не знаю. Інтуіція цю жінку не підводила ніколи, не підвела і цього разу. І не дуже схоже на маразм абсолютно тверезе небажання дивитися таку полову.
Навіть із Меріл Стріп, яка не рятує ситуації хронічно довгої прелюдії до сюжету. Прелюдія ж плавно перетікає у постлюдію, гублячи сам сюжет десь на півдорозі.

Ні, не буду додивлятися фільм до кінця. Краще перечитаю тисячу разів читані афоризми Маргарет Тетчер і вірші Костика Москальця, де місіс Татчер виступає уособленням дощової сентиментальної Англії. І інші фільми з Меріл Стріп подивлюся чи згадаю. Між іншим, крім Mamma mia, з якою у мене вийшла та сама перервана на половині історія і яку зняла свого часу та сама режисерка, не хочу навіть і згадувати її поруч із двома моїми улюбленицями.

А це вам бонус від Маргарет Тетчер. Вона не те що вища за це. Вона недосяжна.

Не бачу жодного сенсу бути жалюгідною м’якою субстанцією в кріслі. Хіба не так?
Мені досить десяти секунд, щоб скласти думку про чоловіка, і далі вона міняється дуже рідко.
Такої штуки, як суспільство, не існує. Є окремі чоловіки, окремі жінки, і є сім’ї.
Жінку з характером називають сукою, чоловіка з характером — чудовим хлопцем.
Бути всесильною — це як бути справжньою леді. Якщо вам доводиться нагадувати людям, що ви леді, — то ви не леді.

Відповідей: 6 to ““Залізна Леді”: кінематографічні поневіряння”

  1. Taras Tronka Березень 8, 2012 at 8:34 pm #

    Свідомий вибір вірити в легенду?🙂

    • mamache Березень 9, 2012 at 8:08 am #

      хтозна. скоріше свідоме відкидання іншого варіанту. знаєте, я не люблю отих “політиків без краватки”, “політики з людяним обличчям”. надто велика небезпека спекуляції на низьких інстинктах.

  2. Yasunori (@rincefire) Березень 15, 2012 at 8:08 am #

    очень забавная ситуация с этой железной леди, вообще
    которую можно коротко описать как “не читайте советских газет”, потому что перевод кино _вообще_ ничего общего со сценарием не имеет, это какой-то гоблиноподобный жлобский стеб, который, в числе прочих, обозревали всякие “известные кинокритики”, приняв его за чистую монету

    длинно – вот тут http://grani.ru/opinion/abarinov/m.196303.html

    • mamache Березень 15, 2012 at 8:21 am #

      да уж

      Я пошел смотреть и обомлел. Сначала мне показалось, что это такой стеб переводчика, которому скучно переводить бытовые диалоги. Подумаешь, дочь Кэрол ругает таксиста, который потребовал вместо кредитки наличные, – что тут оригинального? Нет, он, оказывается, потребовал расплатиться натурой, на что возмущенная Кэрол восклицает: “Понаехали тут!”, а мамаша сурово отвечает ей: “Потому что ты одеваешься как проститутка”. Совсем другое дело!

      • mamache Березень 15, 2012 at 8:22 am #

        а я слушала текст краем уха. но посчитала, сколько лет может быть Кэрол, и усмехнулась про себя: брешете.

    • frauleinkaoru (@frauleinkaoru) Березень 15, 2012 at 3:40 pm #

      ох нихера себе!
      я, кстати, текста не помню совершенно. меня иногда так парализует мимика актеров, что я даже не слушаю, бгг.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: