Підгірці-2: Костьол св. Йосипа

14 Feb


Друга половина 18 століття. Я забула вчора написати, що є верхні і нижні Підгірці (а поруч є ще Загірці). У Верхніх жили поляки, а в Нижніх – українці. Тому внизу православний храм, нагорі – католицький.
Нині храм передано УГКЦ. На наще щастя, було відкрито, ми зайшли, далі притвора не просувалися, не люблю туристичного вештання по чужих церквах. Враження: досить обжито, все застелено і завішано рушниками, так зазвичай роблять у хатах, аби приховати старі стіни.
Це все, що можу сказати про інтер’єр. А, іще: на деяких розписах я помітила світські обличчя, точніше не скажу. Ззовні ж це один з найкращих костьолів, які мені доводилося бачити. Звів його як усипальницю для себе Вацлав Жевуський (по-нашому Ревуцький, відоме прізвище), тогочасний володар замку. Скопіював для цього базиліку де Суперга з італійського Турина.

туринська базиліка


Ось ця туринська краса, щоправда, вона має бокові нефи і цим суттєво відрізняється. Фасад дуже схожий, це правда. Але підгорецький костьол без бокових споруд явно неврівноважений і набуває вигляду чи то недобудованого, чи то вже напівзруйнованого, втім, це особисте враження, яке посилюється плачевним, ну геть плачевним станом стін і декору. Жевуський, очевидно, обмежився такою центральною будівлею-усипальницею, тож пропорції явно порушені, і храм виглядає непевно і непропорційно до пейзажу.
Чудові коринфські колони при вході, сім скульптур над ними (восьму збили за німців замість німецького снайпера). Досить великий двір, і в ньому кілька скульптур: св. Антоній, св. Йосип, трохи далі Марія.
Кілька фото:







У двір, хоч був вихідний, молодий вчитель привіз групу підлітків, і вони весело ганяли і захоплено позували на сходах. А поруч паслися гуси, і вони більше сподобалися маленькому Гоші, ніж усе інше навкруги.

…як і безліч цікавинок невеличкого базарчика

Хтозна, друзі. Після відвідування Підгірців мене не полишало відчуття нервовості, навіть якоїсь істеричності, маю на увазі відчайдушне чіпляння за життя оцих невимовно прекрасних речей. Я завжди вірю в те, що природа краще за нас дасть собі раду, головне ото менше лізти її рятувати… Але як бути з культурою? Тим більше такою, що вже наполовину злилася з природою (мені доводилося, наприклад, бувати в церквах, фундамент яких наскрізь проріс корінням – і саме це коріння тримало споруду з останніх сил).
Не знаю. Іноді мені здається, що новітні любителі старовини тільки все спаскудять. Тому волію краще навшпиньках пройти, торкаючись до старих стін лише самим поглядом.

ось старе польське фото площі Підгорець


Користуючись нагодою. Багато цікавих матеріалів розміщено на моєму улюбленому сайті Замки та храми України, раджу скористатися, коли їхатимете в ті краї.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: