Вранішній концерт

9 Feb

Піднімаюся ескалатором на “Університеті”. Там підйом такий двохетапний, із майданчиком посередині. Здалеку чую звуки скрипки – ні, двох скрипок.
Там часто хтось грає, ну грає собі та й грає, люди здебільшого поспішають, проходять, хтось щось кидає.
Але нині це дуже гарно звучить, навіть на мене балувану. Двоє хлопців грають щось класично-евергрінове, якогось чергового Альбіноні – привіт із 18 століття, чи у 19-20 хтось писав як у 18… не суть.
Суть у самому звучанні. Футляр перед ними повен грошей, я такого не бачила. Проходжу. Повертаюся. Кладу купюри і собі. За концерт треба платити.
Сідаю, ледь відшукавши місце на лавочці, бо виявляю, що послухати зупинилася далеко не перша.
А вони таки справді добряче грають. На повний смичок, із притиском, дорослим таким сміливим звуком, чисто, яскраво, не боячись сфальшивити, досконало відчуваючи один одного, перехоплюючи соло, підхоплюючи втору – не вперше разом, з усього чути. Під час навчання оте учнівське пілікання далеко не в усіх змінюється на такий звук – здебільшого побоювання нечистого інтонування так і не дає жити окриленому, справжньому скрипковому звукові. Я навіть дорослих таких виконавців знаю…
…та наразі не про них. Хлопці грають далі П’яццоллу, потім “Мелодію” Скорика, це і правда дуже доречно в такім місці. Слідкую за людьми, що проходять швидко і не зупиняючись. У багатьох світліють обличчя – чи мені це тільки здається?
Я роздумую про природу такого музикування. Слово “вокзал” складається з “вок” і “зал”, а voc – це голос, і я читала, як років зі 150 тому хори частенько виступали саме у вокзалах. Бо там багато простору, висока стеля і багато людей, навіть якщо вони безперервно проходять, і здебільшого непогана акустика, бо завжди є купол.
А цікаво: у місцях переходу, стикання різних світів, різних площин завжди гарна акустика. У руській парній і в турецькім хамамі також. Чому?
І ще. Зрештою, що таке музичне враження? І чи так необхідно мати для цього філармонійний лиск і повний клавірабенд? А може, досить кількох хвилин і трьох-чотирьох мелодичних зворотів, вдало взятих високих політних нот, щоб ти бігла вже далі, а тебе наздоганяли і наздоганяли ці звуки, і цілий день крутилося в голові і далі згадувалося як пережита мить щастя.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: