Трохи сонця об холодній порі: майже за Франсуазою Саган

2 Feb

Нова картина.
Я побачила її вже давно на сайті Ольги Кваші, волинської художниці, яка нині живе у Львові. Скажу відверто, очі мені (вже писала про це) тоді ще розбігалися, за певних умов я придбала б добрячий десяток полотен. Але намбер ван із них була б «Сонце».
І ось «Сонце» нарешті у мене в руках. Я поїхала за ним у Лавру. Рано, блискуче, прозоро і холодно. Неймовірно холодно, а я в панчішках і коротенькому платтячці.
Забігла у Трапезну Лаври, саме почалася служба. Вклякла більше ніж на годину, бо дуже гарно правилося, ладно співали монахи, і я весь час умовляла себе – ну зараз, іще «Святий Боже» простою… і ще Євангелію… а тепер Алилую… а ще Херувимську і тоді вже Вірую разом з усіма заспівати…

Ледь змусила себе вийти. Бо на мене вже чекала Валя з Оліною картиною. Про Валентину напишу окремо. Тут скажу тільки, що це ціле гроно знайомств, дуже приємних і важливих.
Картина ось. Ще краща, ніж я уявляла. Ще сонячніша і тепліша об цю зимову пору.

Отакий-то був мені ранок.
А ще я пошукала по Лаврі мого давнього знайомого: калічка геть скулений на візочку колись біля Ніжинського універмагу стояв-лежав, бідненький, і я приносила йому грошиків і цигарок, часи сутужні були, давали якіся нічого не варті тисячі, яблучка, пиріжки. А він, коли я проходила, навіть нічого не даючи, все одно посміхався й казав: «Яка ти хороша…»
Щось його не було нині. Чи холодно… чи його й немає вже на світі, хтось мені переказував. Не знаю. І не було в кого спитать.

Відповідей: 5 to “Трохи сонця об холодній порі: майже за Франсуазою Саган”

  1. papik Лютий 2, 2012 at 6:19 pm #

    вона жовтогарячіша в реалі, ніж на цьому фото
    Тепла, по-справжньому сонячна, сяюча.
    зі. А на трасі сьогодні було мінус 35.

  2. Валентина Лютий 3, 2012 at 11:41 am #

    Ленчик, я о Володе-калеке, о котором ты пишешь. Всю осень видела его в районе Лавры, последний раз – возле Трапезной, я всегда к нему подхожу. Жаловался на сестру, что “за людину не щитають – миються усі, а потім мене у тій воді…” Я раньше ему о тебе говорила (после того, как разговор его коснулся в связи с Нежином) – он, конечно, не вспомнил, но лицо посветлело (о нем помнят!) и просил “переказати, що живий”. Надеюсь, и сейчас живий…

    • mamache Лютий 3, 2012 at 12:18 pm #

      Валечка, спасибо, значит, просто холодно было очень. найду его по весне.

  3. Костянтин Москалець Лютий 3, 2012 at 4:01 pm #

    Розкішна картина, просто очі вбирає! і така тепла о цій студеній порі…

    • mamache Лютий 3, 2012 at 6:12 pm #

      ой, я сама просто закохана. завжди у зиму волію читати і думати про зиму, хоч я її й не люблю, але знаю – це природно і потрібно.

      а тут щматочок тепла. Цукерки були у дитинстві – “Любимые”. Смак сякий-такий, але розкішний був фантик, дуже цінний для дівчачих “секретиків”. якраз схожий за композицією на цю картину.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: