Передноворічне

31 Dec

Схожа зима була одинадцять років тому. Тепла-тепла. Моя шуба провисіла у шафі, і ніяк було провітрити цю шубу. Тепло було і в ірпінськім домі — бо в нашій колишній ніжинській квартирі було завжди холодно.

Як їхати електричкою з Києва — якраз після мосту через Ірпіньку по правім боці починається і тут-таки несподівано уривається хитренька вуличка. На ній “садиби соціалістичного типу”, такі ж нудні і невиразні, як в усьому передмісті. Подвір’я наскрізь “прострілюються” з вікон електрички. А коли стоїш у дворі і проходить потяг — доводиться замовкати й вичікувати, бо все одно нічого не чути.
Втім, будинок з білої цегли вибивається з ряду. Він кубічної форми. І в ньому величезні вікна – як вітрини, без фрамуг і кватирок. У темряві вони світяться, нагадуючи НЛО. Місяць уповні заглядає просто в кухню — я відмічала кількість повних місяців, прожитих у цьому будинку. Їх було 13.
Домік стоїть в акурат під Будинком творчості Спілки письменників. У місцевих зветься “пісатєлі”. З “пісатєлямі” дещо пов’язане — зокрема водогін, “у нас вода с пісатєлєй”.

Коли ми винаймали його, моя гадка була така: я поживу тут певний час і вже тоді остаточно скажу — я ніколи не буду або завжди буду жити у приватному будинку. За два тижні зрозуміла: житиму завжди.
Так воно тривало. Тимчасом насувався Новий 2001 рік. Новий тиждень, місяць, рік, століття, тисячоліття. Студенти питали мене, пересмикуючи плечима: “як Ви думаєте, шо воно буде?” Я ж тоді читала французьких медієвістів, і серед усього нарис про дожидання Європою 1001 року — авжеж, християнська спільнота вже таке проходила і теж заглядала за пруг — що воно буде? А ще у нас уже добре йшла “Арт-панорама”, в якій чи не половина була присвячена найрізноманітнішим підсумкам і прогнозам: Фукуяма, Кримський, Тоффлер… і я все то читала і перекладала, і теж купалася в цьому, бо мої підсумки тисячоліття були в основному підведені – дисертацію захищено, водійські права здобуті, сім’ю перекинуто в Київ уже повністю…

О дванадцятій ми відкоркували шампанське. Я вийшла на кухню за якоюсь стравою. У вікні по колії тихо-тихо, повільно-повільно тягся навантажений поїзд. Так вона мені й залишилася, унаочнена ця метафора: ми ждемо дати, межі, точки — а поряд цю точку поволі хтось долає, цілком можливо, що й забувши, яка зараз знаменна хвилина. Йому не до межі: він дивиться на приборну дошку, на станцію і людей попереду, а далі – уперед: роз’їзди і переїзди, ліси і поля, і путь, довга-довга…
Ще за 10 хвилин стався сюрприз. У “пісатєлєй” почався салют. Справжній, гарний, різнокольоровий, на який того року нам не вистачило грошей. Ми дивилися салют із величезного вікна, так близько, ніби у власнім подвір’ї. І це було фантастично, і це було на шару — як і вода. І тривало довго, мені здалося — вічність, і не було в моєму житті кращого салюту над оцей, який означав, здалося мені, гарний і яскравий відтинок життя попереду.

…А за кілька днів студенти ділилися розчаруванням: я так ждав, а воно нічого і не сталося, і навіть сніг не випав! А я слухала їх і думала, як завжди, про інше: про відносність абсолютних дат і про абсолютність відносних. Про те, що в житті немає чіткої границі, а є тривалий момент переходу, і тобі здається, що ти ще тут, а ти вже там. Ти гадаєш, що швиденько перескакуєш – а сам перекочуєшся, і то поволі, так поволі, що цього не помічає ніхто…

А точні дати в історії що ж? Хіба що матеріал для констатації співпадінь. Яких не буває. Про таке я теж люблю писати. Я ж пісатєль.

Відповідей: 3 to “Передноворічне”

  1. Костянтин Москалець Січень 1, 2012 at 9:51 pm #

    скажу як пісатєль пісатєлю: дуже полюбив цей блог, таку рідкісну в ці підлі й скупі часи душевність і щирість; щастя, успіхів, натхнення в Новому році!

  2. mamache Січень 1, 2012 at 10:09 pm #

    Оой “спалахує й червоніє”

    ну та втім. шо підлі часи, то підлі. Вам теж усього найкращого. і побільше писати – бо я вже Вашого блога углиб читаю. дійшла до того момента, де Ви остаточно вибрали Вордпрес. Онде я вже.

    Тримаймося, Костику. Вони нас не перебудуть, ці часи. Швидше ми їх перебудемо.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: